WinNavigator

Frigate

Norton Commander

WinNC

Dos Navigator

Servant Salamander

Turbo Browser

Winamp, Skins, Plugins

Необходимые Утилиты

Текстовые редакторы

Юмор

File managers and best utilites

кактуси. реферат. Реферат кактус

Реферат: Кактусы

Кактусы

Валерия Соколова

Кактусы - уникальные представители растительного мира. Неповторимые по формам, размерам и окраске, они - благодатный объект для коллекционирования. И разводить их можно практически в любых условиях - от подоконника северного окна до зимующего под снегом рокария.

Кактусы подразделяются на кактусы пустынные и кактусы лесные.

К кактусам пустынным относятся: апорокактус плетевидный, астрофитум козерогий, хамецереус Сильвестра, цефалоцереус старческий, цереус перуанский, эхинокактус Грусона, эспостоа шерсистая, эхиноцериусс гребенчатый, опунция, ребюция крошечная и карликовая и т.д. Насчитывается несколько сотен кактусов этого вида.

Как добиться, чтобы пустынный кактус зацвел?

Некоторые кактусы, особенно в молодом возрасте, довольно охотно цветут, опровергая легенду, что их цветение происходит раз в 100 лет. От пустынных кактусов можно ожидать, что они зацветут по достижении 3-4-хлетнего возраста. Потом они начинают цвести каждый год, особенно с наступлением весны. Секрет успеха заключается в том, что цветки появляются на молодых побегах, а это требует надлежащего ухода летом и особенного бережного ухода зимой. Немаловажно помнить, что содержание в тесном горшке стимулирует цветение.

Секреты ухода

Почва. Готовый почвогрунт «Кактус». Или по 1 части дерновой и листовой земли, перегноя, торфа, песка.

Освещение. Светолюбивы. Требуют яркого света, особенно зимой.

Полив. Весной полив постепенно увеличивают. В период с поздней весны до позднего лета режим такой же, что и у других комнатных растений, т.е. по мере необходимости и желательно теплой водой. С конца лета и до зимы, полив уменьшают, поливают изредка и понемногу.

Влажность воздуха. Не требуют дополнительного опрыскивания и увлажнения воздуха.

Пересадка. Ежегодно, в молодом возрасте. Новый горшок должен быть чуть больше старого.

Размножение. У большинства видов черенки легко укореняются весной или летом. Черенки подсушивают в течение нескольких дней (крупные черенки потребуют 1-2 недель) перед посадкой в субстрат на торфяной основе.

Кактусы лесные

В естественной среде обитания в тропических лесах эти кактусы растут на деревьях или среди деревьев, поэтому неудивительно, что по облику и по требованию к условиям содержания они сильно отличаются от колючих пустынных кактусов. Типичный лесной кактус с листовидными свисающими стеблями удобно выращивать в подвесной корзинке. Некоторые из родов, например, рипсалис, выращивают ради стеблей, но основное достоинство лесных кактусов - цветки. Самые эффектные из таких кактусов - эпифиллумы, с душистыми большими цветками.

К сожалению, от лесных кактусов тяжело добиться цветения. Чтобы кактусы цвели каждый год, нужно соблюдать определенные правила. Нужно обеспечить прохладные и сухие условия в период покоя, ни в коем случае не передвигать горшок после появления бутонов, закалять кактусы на открытом воздухе в летние месяцы.

Секреты ухода

Почва. Такая же, что и для кактусов пустынных, но чуть поменьше песка.

Освещение. Для большинства видов - яркий рассеянный свет. Эпифиллумы лучше растут на восточной стороне.

Полив. После окончания периода покоя, с началом формирования бутонов, полив увеличивают, в период цветения и роста режим полива обычный, как и для всех комнатных растений, т.е. обильный по мере высыхания почвы. Желательно поливать дождевой водой, если водопроводная вода жесткая.

Влажность воздуха. Требуется частое опрыскивание.

Пересадка. Ежегодно после периода цветения. Эпифиллумы - исключение. Они не требуют частого пересаживания: тесный горшок наоборот стимулирует обильное цветение.

Размножение. Большинство видов легко укореняются черенками. Перед посадкой черенок подсушивают в течение нескольких дней.

www.referatmix.ru

Самые интересные факты о кактусах – 30 фото - картинки

С давних пор на своей родине кактусы использовались весьма широко — в качестве строительного материала, пищи для человека и корма для скота, лекарства, ритуальных предметов, ценного топлива. Они являются лучшей живой изгородью, ценным фармакологическим сырьем и даже, если нужно, применяются для изготовления экзотических алкогольных напитков.Предлагаем Вам узнать интересные факты о кактусах.1. Слово "кактус" происходит от греч. κάκτος (щетина), которое в классическом греческом языке использовалось для обозначения растений с колючками типа чертополоха. И только в 1737 году Карл Линней ввёл это слово в качестве имени рода Cactus.

2. Известно более двух тысяч видов кактусов, всех форм и размеров. Кактус вида Caldera, который "водится" на юго-западе США, может вырастать до 20 метров в высоту, а вида Rebutia едва достигает нескольких сантиметров. Этот малыш растет в основном в Аргентине и Боливии.Некоторые виды кактусов выглядят как канделябры или колонны, другие приплюснуты, есть растения похожие на ухо (Opuntia). Существуют даже кактусы, похожие на свернутую змею или на пивной бочонок, морскую звезду и даже сморщенное человеческое лицо.

3. Даже самый маленький кактус имеет мощную развитую корневую систему, которая может распространяться как в глубину, так и неглубоко под поверхностью. Цветы кактусов также достойны особого упоминания - они могут быть белыми (Cereus), красными, розовыми, фиолетовыми или желтыми. Цветы на кактусе могут цвести несколько дней, а могут распускаться и увядать на протяжении одного дня. Одни цветы распускаются на рассвете, другие на закате.

4. В зависимости от вида, иголки кактуса могут быть нежными и ранимыми, а могут быть жесткими и ядовитыми, достигая длины в несколько сантиметров.

5. Кактусы опыляются насекомыми и мелкими птицами (колибри). Некоторые кактусы, обладающие цветками красного цвета, испускают особый "мясной" запах, привлекающий насекомых.

6. Корни мексиканского пейотлевого кактуса (Lophophora williamsii) использовались и используются аборигенами из-за их галюциногенных свойств. Жители делают напиток из корней растения, с помощью которого шаманы входят в состояние транса. Причина такого действия пейотля - алкалоид мескалин. Существовало и полезное применение галюциногенному напитку - зачастую индейцы применяли его как обезболивающее средство при проведении хирургических операций.

7. Кактус - идеальный резервуар для воды. Вода в нем хранится не в чистом виде, а как густой сироп, который можно пить. Неизвестно, сколько жизней спасли кактусы путникам в пустыне. Вода из кактусов добывается легко - достаточно поцарапать или проколото оболочку растения.

8. Ствол некоторых видов кактуса используется для изготовления аргентинских барабанов, которые называются bombo leguero. Древесина некоторых кактусов используется в строительстве стен, крыш или несущих элементов. Фрукты других видов кактусов, таких как Opuntia phaeacantha, съедобны и так и называются - опунция (колючая груша). Плод перуанского кактуса Cereus repandus называется кактусовое яблоко и не имеет колючек. Местные жители часто делают сироп из плодов кактусов.

9. Кактусовые иголки используются для наложения швов, для чего они стерилизуются на горячих углях. Это, конечно, происходило раньше, думаю, что в наше время все-таки пользуются более современным инструментом.

10. У кактусов выделяют несколько периодов - роста, цветения, отдыха. ВО время роста они предпочитают яркий солнечный свет, высокую температуру и влажность. Свет вызывает быстрый рост тела кактуса и колючек. Во время периодов отдыха растения предпочитают прохладу (6-8 градусов), рассеянный свет и низкую вланость (максимум одby полив в неделю).

11. Кактусы размножаются семенами (не в помещениях) и черенками. Черенкование производится в теплом песке при средней влажности, после чего растение оставляется для отдыха на неделю - это предотвращает гниеие в процессе пересадки.

12. Кактусы являются растениями, которые легче других переносят сильную жару. Для них температура в 60 градусов считается вполне комфортной.Существует мнение, что кактусы способны поглощать электромагнитное излучение. На самом деле это не доказано. Зато то, что кактусовые колючки ионизируют воздух – научный факт.

13. Многие виды кактусов используют при приготовлении еды. Плоды часто добавляют в компоты, едят их сырыми, делают кактусовое варенье. Сейчас из кактусов производят витамины, спирт, мыло, шампунь, ликер, сладости и мн.др. Отходы производства идут на корм крупному рогатому скоту.

14. До определенного времени (1978 года) самым высоким кактусом в мире считался кактус сагуаро. Однако не так давно он упал из-за сильного ветра.

15. Родиной кактусов считается Америка. Именно Христофор Колумб привез эти рас тения в Европу, чтобы показать какие "диковинки" растут за морем. Вскоре это растение быстро разошлось по континенту.

16. Кактусы могут размножаться как при помощи семян, так и с помощью черенкования.

17. Недавно был зафиксирован кактус, на котором в сезон цветения распустилось сразу 690 цветков.

18. Научно доказано, что собаки очень боятся кактусов. Живую изгородь из кактусов издавна использовали для защиты от койотов.

19. В записках Христофора Колумба есть описание того, как американские индейцы ели дыню. Как оказалось позже, Колумб ошибся: на самом деле аборигены кушали кактус.

20. На Земле существует свыше 2,5 тысяч видов кактусов.

21. Самые маленькие кактусы – блоссфельдии – достигают всего 1-3 см в высоту. Зато самые крупные – гигантские калифорнийские цереусы – вырастают до 20 м. В их стеблях содержится до 2 тонн чистой пресной воды. Самый большой зарегестрированный цереус дорос до 24 м. Этому растению на момент измерения исполнилось 150 лет.

22.В Монте-Карло существует кактусовый сад. В нем представлены сотни видов кактусов, растущих под открытым небом прямо на берегу Средиземного моря. Этот сад – единственный в мире, другого такого нет.

23. Коровы, которые питаются кактусами, дают больше молока. Мексиканские фермеры хорошо это знают и кормят своих буренок опунциями, очищенными от иголок. Доходит до того, что вокруг ферм не остается ни одного кактуса и приходится привозить их издалека.

24. Одно из самых популярных кондитерских изделий в Мексике – это засахаренные ломтики кактуса Melocactus oaxacensis. Это растение так и называют – "конфетный кактус". Вопреки распространенному мнению, текилу гонят не из кактусов, а из голубой агавы. Агава, конечно, тоже колючая, но кактусом не является.

25. Кактусы вида Neowerdermannia/ Weingartia настолько вкусны в печеном виде, что в Парагвае и Боливии уже почти не встречаются –местные жители их просто-напросто съели.

26. Кактусы-опунции чуть не уничтожили австралийское животноводство. Их завезли в Австралию из Бразилии. Австралийская почва пришлась кактусам по вкусу, и они рассеялись по всей территории континента. Домашний скот ел опунции, а потом погибал из-за Того, что непереваренные иголки терзали кишечник и желудок. Спасти страну от "нашествия" кактусов удалось при помощи аргентинской моли – насекомого, поедающего опунции. Этого вредителя специально завозили в Австралию и распыляли с самолетов. Через пару лет моль решила проблему с опунциями, за что ей был поставлен памятник в городке Бунарг.

27. Рекорд по уколам кактусовыми иголками поставил один бразилец в 1956 году: за 15 секунд в его теле оказалось 267 игл.

28. Традиционные аргентинские барабаны bombo leguero делают из стеблей крупных кактусов.

29. Южноамериканские ослы в процессе эволюции научились сбивать копытами иголки с кактусов, чтобы без проблем их есть. Их европейские собратья этого не умеют.

30.Органический краситель – кошениль, получали из одноименных насекомых, паразитирующих на кактусах-опунциях. Поскольку эта красная краска очень ценилась, то существовали даже особые кактусовые плантации, где кошениль разводили на 20-50 тысячах кактусов. Кстати, долгое время существовал миф, что именно этот краситель придает коричневый цвет "Кока-Коле".

Перепечатка статей и фотографий разрешается только с гиперссылкой на сайт:Самые интересные факты о кактусах – 30 фото

www.o-prirode.com

кактуси. реферат | Kursak.NET

Зміст

1. Загальна характеристика.

2. Групи кактусів.

1) Перескієві (Pereskioideae)

2) Опунцієві (Opuntioideae)

3) Майхуенієві (Maihuenioideae)

4) Кактусові (Cactoideae).

3. Застосування.

1) Традиційне

2) Сучасне харчове

3) Кактуси як декоративні рослини.

4.Як пересаджують кактуси.

5. Селеніцереус: поширенні види та догляд.

1) Види селеніцереусів.

2) Догляд за селеніцереусом.

6. Пітахайя.

1) Вирощування пітахайї з насіння.

7. Клейстокактус: поширенні види і догляд.

1) Види клейстокактусів.

2) Догляд за клейстокактусами.

8. Їстівні кактуси.

9. Домашнє садіння дитинки кактуса.

10.Цікаві факти.

1) Найбільший кактус у світі

Мета цього проекту дізнатися багато нового, що стосується рослин, а саме кактусів і родини кактусові і спробувати розсаджувати їх як декоративні рослини.

Загальна характеристика кактусів

Кактусові – це родина багаторічних сукулентних рослин, яке поділяється на чотири підродини. Поширені у пустелях,також вирощуються як декоративні,зокрема кімнатні та харчові рослини. Людина розповсюдила деякі види кактусів на всі континенти, крім Антарктиди.

Слово «кактус» походить від грец. κάκτος, яке в класичній грецькій мові використовувалося для позначення якоїсь невідомої тепер рослини . Карл Лінней ввів це слово як ім’я роду Cactus в 1737 році у своїй ранній роботі Hortus Cliffirtianus, швидше за все як скорочення від слова мелокактус, яке в той час широко використовувалося для позначення цих рослин – вибравши чортополох в якості відповідного назви для рослин, відомих своїми колючками. Сьогодні це слово в ботаніці використовується для імені сімейства Cactaceae.

Карл Лінней

Типовою ознакою, що відрізняє кактуси від інших сукулентів – спеціалізований орган, званий ареола. Це модифікована пазушна брунька, з бруньковими лусочками,які перетворились на колючки.

Іншою відмінністю кактусів є особлива будова квітки і плоду, коли істотна частина квітки і плоду є тканиною стебла. Для всіх кактусів характерна нижня зав’язь, плід – ягода.

Кактуси бувають різних форм і розмірів. Серед кактусів є кущі зі звичайними розвиненими листям — рід Pereskia — і невисокі листяні дерева — рід Pereskiopsis. Більшість кактусів – ксерофітні рослини, пристосовані до посушливих періодів. Вони поширені у різних типах екосистем. Серед них зустрічаються багатометрові колоноподібні вагою кілька тонн рослини, що утворюють невисокі колючі зарослі, ліани, крихітні кулясті рослини. Рід Pereskiops Рід Pereskia Плоди Pereskia

Вважається, що кактуси виділилися еволюційно близько 30-40 мільйонів років тому, коли Південна Америка і Африка були вже значно рознесені один від одного тектонічними процесами, але Північна Америка ще не була з’єднана з Південною. Хоча викопних решток кактусів на сьогоднішній день не знайдено, вважається, що виникли вони в Південній Америці і відносно недавно — 5-10 мільйонів років тому — поширилися на північний континент.

Групи кактусів

Як нам уже відомо, кактуси поділяються на чотири підродини: підродина Перескієві (Pereskioideae) , підродина Опунцієві (Opuntioideae) , підродина Майхуенієві (Maihuenioideae) та підродина Кактусові (Cactoideae).

Перескієві (Pereskioideae)

Включає в себе один рід чагарників з повноцінним листям і несукулентними стеблами. Цей рід вважається еволюційною ланкою, що з’єднує кактуси з листяними рослинами.

Pereskia bleo

Опунцієві (Opuntioideae)

Об’єднує рослини, що відрізняються явно помітним редукованим листям, завжди присутнім у молодих пагонів, сукулентними стеблами і особливим типом шипів — «глохідіями». Глохідії — це дрібні, тендітні колючки, дуже гострі і жорсткі, забезпечені пилчастими щербинами по всій довжині і ростуть у великих кількостях пучками навколо ареол. Незважаючи на значне розмаїття форм і розмірів, всі рослини цієї підродини мають дуже схожі за формою квітки і будовою насіння. Сходи мають явно виражені сім’ядолі. Стебла зазвичай мають явно виражену сегментну будову.

Opuntia stricta

Майхуенієві (Maihuenioideae)

Складається з одного роду, поширеного майже виключно в Патагонії. Рослини схожі зовні на опунцієві, але глохідії відсутні. Як і опунцієві, рослини мають крихітні — до 10 мм — довговічні соковиті — листки конічної форми, сходи дуже нагадують паростки листяних рослин. Незважаючи на явно виражену сукулентність, рослини цієї підродини не мають красулієвого (С4) метаболізму. Maihuenia poeppigii

Кактусові (Cactoideae)

Поєднує у собі решту родів кактусів. У рослин відсутнє листя в будь-якому вигляді — винятком є рудиментарне листя на квітковій трубці. Також відсутні і глохідії. Сходи мають форму кулясту або циліндричну форму, з рудиментарними сім’ядолями. У підродину включені як епіфітні рослини із стеблами, що мають форму плоских листів або батогів, так і численні ксерофіти — кулясті, колоноподібні, сланкі, що утворюють дернини.

Gymnocalycium baldianum

Використання

Традиційне

Населявші до приходу європейців Американський континент люди широко використовували кактуси у своєму житті. Кактуси використовувалися в їжу, для релігійних церемоній,медичних препаратів, як джерело фарбувальних речовин, будівельний матеріал, матеріал живоплотів. Відомо принаймні два види, які разом з кукурудзою, тютюном, картоплею культивувалися до приходу Колумба – це Opuntia ficus-indica і Peniocereus serpentinus, причому перша використовувалася в їжу у вигляді плодів і молодих стебел, а другий вирощувався в суто декоративних цілях. Opuntia ficus-indica в даний час також активно культивується в Середземномор’ї, зокрема, в Ізраїлі, під назвою «Цабар» або «Сабра», який став також прізвиськом для уродженців Ізраїлю.

Сучасне харчове

Opuntia ficus-indica і зараз залишається одним з улюблених харчових рослин мексиканців. Його плоди відомі як туна (ісп. Tuna), а стебла як нопаль (ісп. Nopal).

Також використовують в їжу плоди декількох видів роду Hylocereus. Як і плоди деяких інших пологів, ці плоди відомі під загальною назвою пітахайя, або Драконові фрукти.

Торговець опунцією(Нопаль) в Мехіко

Кактуси як декоративні рослини

Кактуси, з огляду на незвичайність зовнішнього вигляду для європейців, привернули увагу ще перших колонізаторів Америки і були завезені до Європи як декоративні рослини вже у XVI столітті. Перша відома колекція кактусів була зібрана в другій половині XVI ст. аптекарем Морганом у Лондоні. Надалі популярність цих рослин постійно росла, чому сприяли і біологічні особливості багатьох кактусів — невибагливість до поливу і сухості повітря (останнє істотно при кімнатній культурі), легке вегетативне розмноження. У ботанічних садах різних країн, а також в оранжереях приватних осіб були зібрані значні колекції.

Декоративні кактуси

Як пересаджують кактуси

Погодьтеся, незважаючи на своє заморське походження, кактуси є чи не найпопулярнішими кімнатними рослинами. Цих колючих «жителів» люблять багато хто, як в будинках, так і в офісах.

У чому ж секрет такої популярності кактусів? Звичайно ж, це їх екзотичний зовнішній вигляд, і безумовно, їх невибагливість, позаздрити якій може практично будь-який представник рослинного світу. Тим не менш, навіть за кактусами потрібно правильно доглядати, щоб вони виглядали здоровими, не хворіли, а головне, регулярно цвіли. А для цього їх потрібно своєчасно пересаджувати.

Існує думка, що пересадка досить складний процес, який під силу лише досвідченим квітникарям. Насправді це не зовсім так, і знаючи кілька простих правил, цілком можна виконувати цю процедуру самостійно без особливих зусиль.

Кактуси пересаджують зазвичай навесні, в квітні-травні, коли починається активний ріст рослини і пересадка переноситься найбільш безболісно. Пересаджувати слід так, щоб якомога менше травмувати коріння рослини, бо пошкоджена коренева система продовжить термін приживлення і підвищить ризик до виникнення різних захворювань і гниття коріння.

Для початку потрібно дістати кактус з горщика. Щоб уникнути пошкодження кактуса і появу подряпин на руках, слід попередньо обернути рослину щільним папером, тканиною або ж надіти рукавички. Вийняти рослину з горщика потрібно максимально акуратно і в жодному разі не намагатися витягти її звідти. Краще нахилити горщик, і постукуючи по дну та стінкам, дочекатися поки земляний ком відокремиться від горщика, а потім дбайливо дістати кактус.

Поклавши кактус на горизонтальну поверхню, слід дбайливо звільнити його коріння від залишків землі. Щоб ґрунт був розсипчастим і легко відокремлювався від коренів, бажано не поливати кактус кілька днів до пересадки – це дозволить земляному кому добре просохнути. Якщо земля погано відділяється від коренів рослини, то слід занурити кореневу систему у ледь теплу воду на 15-20 хвилин, а потім акуратно промити і дати просохнути. Корені повинні повністю висохнути до посадки, а цей процес може зайняти близько доби. Уважно оглядаючи кореневу систему, висохлі, гнилі та пошкоджені ділянки необхідно негайно видалити за допомогою чистого і гострого ножа, інакше кактус буде довше приживатися та хворіти.

Важливо вибрати відповідний за розміром горщик для кактуса. Якщо кактус молодий, то ємність повинна бути трохи більшою ніж попередня, так як в надто маленькій йому буде тісно, а в надмірно великій посудині коренева система буде розростатися в збиток росту надземній частині і цвітінню. Дорослі рослини можна висаджувати в такі ж за розміром горщики. Також при виборі горщика для дорослого кактуса важливо орієнтуватися на стан кореневої системи – якщо коріння повністю заповнило стару ємність, то горщик слід збільшити, а якщо в ємності залишилося місце для росту, то розмір краще не міняти.

Вибравши належний горщик, слід насипати в нього шар керамзиту, гальки або битої цегли, потім додати шар піску і з гіркою ґрунтову суміш. На цій гірці землі акуратно розкладають коріння кактуса, досипають землі і злегка утрамбовують ґрунт. Висаджувати кактуси слід таким чином, щоб коренева шийка була злегка заглиблена, і рослина міцно трималася на ґрунті.

Нарешті, кактус пересаджений. Тепер важливо дотриматися ще однієї умови – не поливати рослину перші п’ять-сім днів. Справа в тому, що коренева система кактуса дуже боїться надмірного зволоження, і навіть невелике ушкодження коренів може викликати гниття та загибель. Запасу вологи в самому кактусі вистачить на перший час, а коли рослина зміцніє у новому ґрунті, то можна буде провести перший полив і перейти на звичайний режим догляду.

Пересаджений кактус краще поставити в злегка притінене місце. Також бажано зробити теплицю із поліетиленового пакета – підвищена вологість повітря кактусам в цей період потрібна як ніколи. Не поспішайте підживлювати рослину відразу після пересадки, нехай вона пустить коріння і зміцніє, а потім (через три-чотири тижні) можна буде додавати добрива для кактусів.

Що стосується частоти пересадки, то вона залежить в основному від віку і розміру кактуса. Молоді екземпляри прийнято пересаджувати щорічно, а дорослі і великі рослини – один раз в два-три роки.

Правильна пересадка кактусів – запорука довгого і здорового життя, гарного зовнішнього вигляду і регулярного цвітіння.

Селеніцереус: поширенні види та догляд

Рід Селеніцереус (Selenicereus), що належить до сімейства Кактусових (Cactaceae), нараховує 24 види наземних, епіфітних або литофітних рослин, чиєю батьківщиною проживання є тінисті тропічні ліси та скелі Центральної і Південної Америки. Особливістю даного роду кактусів служать тонкі багато-реберні пагони-батоги, забезпечені численними повітряними коренями, за допомогою яких рослина кріпиться до опор. У довжину такі пагони можуть досягати 12 метрів, розростаючись в товщину всього на три сантиметри.

Крім того, у селеніцереуса найбільші серед всіх представників сімейства квіти. У деяких видів їх діаметр становить 30 сантиметрів, а трубка віночка витягується на 40 сантиметрів. При цьому будова квітки досить складна, а за своїм зовнішнім виглядом вона трохи нагадує латаття. Численні зовнішні частки оцвітини дуже вузькі, іноді практично ниткоподібні і пофарбовані в темні тони: рожеві, жовті, червоні або коричневі. Внутрішні – широкі, білосніжні. Вони можуть розкриватися у формі чаші або повністю заповнювати внутрішній простір квітки.

Ще однією особливістю рослини є вид бутонів. Формуючись як ніби в гнізді, спочатку вони нагадують щільний клубок білих волосків, з якого по мірі зростання починає визирати шкірястий кінчик самого бутона. До цього моменту може пройти 20 днів.

Квітки у всіх видів розпускаються з настанням сутінків і через кілька годин до світанку, в’януть. Саме завдяки такій особливості – нічного цвітіння – кактус і отримав свою назву «Цариця ночі».

Види селеніцереусів

Незважаючи на красу квіток цього кактуса, в культурі знайшов поширення тільки один вид – Селеніцереус крупноквітковий (Selenicereus grandiflorus). Він володіє довгими лазячими сірувато-зеленими пагонами, які в природному середовищі виростають до 10 метрів і часто заплутуються в колючі клубки. Злегка хвилясті стебла, товщиною близько 2,5 сантиметри, мають 7-8 граней, на яких розташовуються невеликі ареоли, вкриті сіро-білим «пухом» і забезпечені 5-18 маленькими колючками, 0,5-1,5 сантиметри завдовжки, які опадають по мірі дорослішання втечі. Квітки ароматні, із запахом ванілі. Довжина трубки досягає 22 сантиметри, а діаметр розкритої квітки – 30 сантиметрів. Зовнішні пелюстки оцвітини вузько-ланцетні, світло-коричневі, довжиною 7-10 сантиметрів, шириною 4,5 сантиметри. Внутрішні пелюстки трохи коротші, широко-ланцетні із звуженим кінцем, що формують два-три пухких нещільних шари. Серцевину квітки прикрашають численні жовті тичинки, довжиною п’ять сантиметрів. Після відцвітання зав’язуються яйцеподібні плоди пурпурних відтінків, розміри яких можуть досягати до восьми сантиметрів у довжину.

Незважаючи на те, що цвітіння однієї квітки кактуса триває всього кілька годин, сам кактус може цвісти протягом усього літа, так як здатний зав’язувати до 50 бутонів за сезон.

Ще один, не менш красивий і вельми оригінальний вигляд, на жаль, поки ще не знайшов широкого поширення у вітчизняному квітникарстві – Селеніцереус Ентоні (Selenicereus anthonyanus), так званий в народі «Риб’яча кістка». Це лазячий кактус з листоподібними плоскими м’ясистими стеблами, ширина яких може досягати 15 сантиметрів. Саме стебло блакитно-зелене, глибоко розсічене, що нагадує за формою листя кульбаби або дуба, із непарно розташованими частками. Шипи, зібрані потри штуки в невеликих ареолах, досить короткі. Квітки в діаметрі досягають двадцяти сантиметрів. Забарвлення пелюсток оцвітини плавно варіює від кремово-рожевого всередині квітки до пурпурового – зовні. Їх розміри і форма не сильно відрізняються. Зовні і всередині оцвітина практично однакової ширини, але від центру квітки до її зовнішньої сторони, довжина трохи збільшується. При цьому вони майже рівномірно заповнюють увесь внутрішній простір. Жовті короткі тичинки практично повністю приховані під великою біло-рожевою зірко-видною приймочкою.

Selenicereus anthonyanus

І ще один, досить привабливий для квітникарів вигляд, правда, поширений ще менше попереднього – Селеніцереус гачкоподібний (Selenicereus hamatus) з довгим, до 12 метрів, яскраво-зеленим стеблом із 4-5 ребрами, забезпеченими великими сантиметровими гачкоподібними шпорами-відростками. Невеликі шипи, довжиною 5 мм, що сидять по 5 штук в ареолах, більше схожі на жовтувато-білі щетинки. Квітки – великі. Їх трубка досягає 40 сантиметрів, а діаметр при розкритті – 20 сантиметрів. Зовнішні оцвітини ланцетні, більш широкі, ніж у інших видів, блідо-зелені, внутрішні – майже овальні. Щільно прилягаючі один до одного і перекриваючи сусідів, вони як би утворюють чашу. Довгі тичинки, блідо-жовті, змішуються з численними довгими (до 18 штук) виростами маточки.

Selenicereus hamatus

Квітучий Selenicereus hamatus

Догляд за селеніцереусом

Низька популярність цього кактуса у квітникарів пов’язана, найімовірніше, з міфами про особливі умови, які йому потрібно створювати для цвітіння. Насправді ця рослина досить невибаглива і вимагає від своїх господарів мінімуму.

Освітлення. Як і всі кактуси, селеніцереус потребує яскравого освітлення і може переносити прямі сонячні промені. Тому в квартирі найкращим місцем для нього будуть вікна південного напрямку.

Температура. Оптимальна річна температура відповідає нормам середньої смуги України. Взимку бажано створити більш прохолодні кліматичні умови, до 15 – 17 °C, так як на цей час припадає період спокою.

Слід враховувати, що селеніцереус абсолютно не переносить протягів і перепаду температур. Потрапивши в несприятливі для себе умови, він швидко скидає утворені бутони.

Полив. При поливі рекомендується орієнтуватися на стан ґрунту. Якщо він ще вологий, то з поливанням варто почекати. Краще всього вибрати такий режим поливу, при якому земля буде встигати просихати на деяку глибину. Заливати кактус не можна, він легко може згнити та загинути.

Для поливу використовують добре відстояну м’яку воду кімнатної температури. Якщо вона жорстка, її можна трохи підкисляти лимонною або оцтовою кислотою, але так, щоб це не було помітно на смак.

Вологість повітря. Селеніцереусу досить вологості звичайних міських приміщень, тому в обприскуванні він не потребує. Іноді можна обмивати теплою водою його довгі стебла, щоб змити з них пил.

Ґрунт. Рослині потрібний живильний і добре проникний ґрунт. Для нього цілком підходить готова суміш для кактусів і сукулентів, в яку можна додати трохи дрібного керамзиту або битої цегли, та товченого деревного вугілля (для профілактики гнилі).

На дні горщика потрібний обов’язковий хороший дренажний шар, що перешкоджатиме застою води.

Підгодівля. Селеніцереус — швидкорослий кактус, який активно поглинає із землі поживні речовини. Тому йому потрібно додавати більше харчування, ніж більшості представникам цього сімейства. У період вегетації селеніцереус підгодовують два-три рази на місяць універсальними добривами для кактусів. З листопада по березень всі підгодівлі припиняють, даючи рослині можливість відпочити.

Пересадка. Молоді екземпляри пересаджують щорічно навесні, дорослі – через рік, а зовсім дорослі, що розрослися, по мірі можливості. Але якщо кактус росте без пересадки, у нього рекомендується щорічно міняти верхній шар ґрунту, акуратно віддаливши стару землю до оголення кореневої системи.

Формування і обрізка. Досить довгі і непривабливі пагони можна обрізати, кактус здатний відновлюватися після ушкоджень. Але формувальна обрізка йому не потрібна, так як вона не сприяє кущінню і залишає після себе некрасиві пеньки. До того ж, якщо переборщити з цією хірургічною процедурою, рослину можна просто знищити.

Найкраще надавати селеніцереусу бажану форму, використовуючи різні кільця, опори, драбинки, навколо яких можна закрутити його довгі колючі стебла. Але при цьому потрібно бути вкрай обережними, так як рослина дуже крихка і легко ламається при спробі її зігнути.

Розмножується цей кактус насінням і відростками-живцями, які навесні укорінюють в злегка вологому ґрунті.

Хвороби та шкідники. Найчастішими шкідниками кактуса є павутинні кліщі та щитівки. При їх появі рослину необхідно обробити хімічним препаратом відповідної дії.

З хвороб найбільш часто можна зустріти кореневу гниль, що розвивається внаслідок затоплення кактуса.

Queen of the Night

Пітахайя

Пітахайя – незвичайний і екзотичний фрукт, який ще називають: драконовий фрукт, колюча груша, пітая. Це плід кактуса, батьківщиною якого вважається Америка. Зараз пітахайю вирощують у В’єтнамі, Ізраїлі, Таїланді, Японії.

Пітахайя з’являється на деревоподібному кущу кактуса, а точніше на кінцях його стебел. Дивно те, що квітки на кактусі з’являються завжди в один і той же час: на перший і п’ятнадцятий день місяця.

Кактус пітахайя рослина-епіфіт , з допомогою своїх повітряних коренів знаходить поживні речовини в тріщинах, де збирається різна органіка.

Перше згадування про пітахайю зустрічається у ацтеків, ще в тринадцятому столітті. Вони з’їдали м’якоть плодів, а з перемеленого насіння готували юшку. Також пітахая цінувалася і цінується за те, що в сезон завжди багато плодів.

Зовні пітахайя схожа на хвойне дерево з шишками, тільки з м’якою оболонкою. Під цією оболонкою знаходиться м’якоть кремова, вона дуже ніжна і з великою кількістю насіння. Смак пітахайї залежить від виду рослин, він може бути від солодкого і освіжаючого до прісно-трав’янистого.

Пітахайю зазвичай їдять в сирому вигляді, розрізаючи як кавун, але якщо плоди маленькі, то їх просто розрізають навпіл і м’якоть їдять ложечкою. Також з цих плодів готують десерти і напої. На батьківщині пітахайї, з неї готують алкогольні напої.

Важливо відзначити те, що калорійність пітахайї дуже низька, в 100 грамах цього фрукта містить не більше 50 калорій. Квітки пітахайї заварюють разом з чаєм.

Пітахайя вважається корисним плодом. Допомагає при проблемах зі шлунком, пітахайю можна їсти тим, хто хворіє на цукровий діабет і різними ендокринними порушеннями. У пітахайї є вітаміни групи В і мікроелементи, тому екстракти з цього фрукта застосовуються в косметології при виробництві кремів, шампунів тощо. Крім іншого в пітахайї знаходиться білок, фосфор, залізо, кальцій, вітаміни С, РР. У насінні пітахайї міститься багато таніну, тому вона корисна людям, у яких погіршується зір.

Незважаючи на корисний склад у пітахайї є і негативні властивості. Якщо з’їсти багато цього фрукта з червоною шкірочкою, то може з’явиться псевдо-гематурія і нешкідливе почервоніння сечі і фекалій. Також як і вся екзотична їжа, пітахайя може викликати алергійну реакцію.

Вирощування пітахайї з насіння

Пітахайя невибаглива рослина, тому її зазвичай вирощують в кімнатних умовах з насіння. В природі цей кактус зростає в сухих тропіках, а тому в домашніх умовах часто поливати не бажано. Надмірний полив приведе до обпадання листя і плодів.

Для насіння беруть свіжі плоди і висівають їх в горщики. Зростає пітахайя швидко, але для плодоношення потрібно що найменше три роки.

Розташовують горщики в притінених місцях, можливе короткочасне розташування і на освітлених підвіконнях. Ґрунт в горщиках має бути багатий гумусом з піском.

Кімнатна температура не повинна опускатися нижче десяти градусів тепла, хоча у природі пітахайя переносить короткочасні заморозки.

Пітахайю слід оберігати від шкідників, якими зазвичай може вражатися. Боротьба з ними така, як і у звичайних кактусів.

Клейстокактус: поширенні види і догляд

Рід Клейстокактус (Cleistocactus) включає близько п’ятдесяти видів досить не схожих кактусів, які ростуть на території Південної Америки, переважно в Уругваї. Відмінною особливістю цих кактусів є довгі і порівняно тонкі стовпчикові стебла, розгалужені у підстави, на яких дуже густо розташовані ареоли, із-за чого кактуси суцільно покриваються жовто-білими колючками.

Інша «дивина» цієї рослини, завдяки якій, власне рід і отримав свою назву – особливість самої квітки. Будучи трубчастою за своєю формою, вона покрита численними лусочками, які у більшості кактусів не розкриваються (це явище називають клейстогамією), стаючи схожим на довгу тонку яскраву шишку. Насіння всередині квітки зав’язуються в результаті самозапилення.

Види клейстокактусів

Що стосується інших характеристик, то кожному виду притаманні свої відмінності. Умовно за характером росту ці кактуси поділяють на стовпчикові, горизонтальні і повзучі. Яскравим представником стовпчикової групи є Клейстокактус Штрауса (Cleistocactus strausii). Це рослина з вертикально стоячими, сіро-зеленими стеблами, що досягають трьох метрової довжини при ширині 15 сантиметрів. Ребер на одному стеблі налічується від 20 до 30, які усіяні дрібними білими ареолами, розташованими один від одного на відстані п’ять міліметрів. Кожний ареол містить в собі цілий пучок жовтуватих щитових колючок (близько 30 коротких, тонких радіальних і 4 товстих), завдяки чому стебла виглядають, начебто покриті шерстю стовпи. Квітки цього виду численні, червоні, закриті, довжина трубки близько шести сантиметрів. Цвітіння настає в кінці літа і триває протягом місяця. Зацвітають рослини, які досягли сорока-п’яти сантиметрової висоти.

Cleistocactus strausii

З групи горизонтальних кактусів можна виділити Клейстокактус смарагдово-квітковий (Cleistocactus smaragdiflorus). Стебло у нього темно-зелене, сильно гіллясте у підстави. В дорослої рослини досягає в довжину близько метра, а в діаметрі — три сантиметри. На кожному стеблі налічується 12 – 14 ребер з щільно розташованими ареолами, з яких ростуть 10-30 міцних голок-колючок. Середня голка може досягати п’яти сантиметрів в довжину, а радіальні — до одного сантиметра. Квітки закриті, рожево-червоні, з зеленою верхівкою, не розкривні. Зацвітають рослини, які досягли тридцяти сантиметрової висоти.

Cleistocactus smaragdiflorus

Найпопулярнішим з групи повзучих кактусів є Клейстокактус Вінтера (Cleistocactus winteri). Стебла зелені, звислі, завдовжки до одного метра, дуже тонкі, всього 2,5 сантиметри в діаметрі, густо опушені із золотисто-жовтими щитинковидними колючками. Середня голка не виражена. Квітки розкриваються, багатопелюсткові, оранжево-рожеві. Довжина трубки близько 6 сантиметрів.

Cleistocactus winteri

Догляд за клейстокактусами

Клейстокактуси досить невибагливі у догляді. Але, все ж, їм необхідно створити ряд певних умов.

Освітлення. Цей кактус дуже світлолюбний і круглий рік воліє прямі сонячні промені. При вирощуванні в кімнаті його бажано помістити на південне вікно.

Температура. Оптимальний діапазон для літнього утримання 22-26 °C. Взимку температуру потрібно знизити до 10-12 °C, щоб створити рослині період спокою.

Полив. При поливі слід орієнтуватися на стан ґрунту і пору року, а поливати тільки тоді, коли ґрунт повністю просохне. У літній період при жаркій погоді земля висихає дуже швидко, тому води потрібно більше, ніж навесні і восени.

У зимовий період при прохолодному утриманні полив сильно скорочують, так як в цей час довго зволожена земля може сприяти розвитку різної гнилі.

Полив проводять добре відстояною, не вапняною водою кімнатної температури.

Вологість повітря. Рослині потрібна помірна вологість повітря, відповідна умовам міської квартири. Але при дуже жаркій погоді, високій сухості, кактус можна періодично обприскувати.

Ґрунт. Клейстокактус віддає перевагу рихлим нейтральним ґрунтам з хорошою проникністю. Для посадки підійде готовий ґрунт для кактусів, який можна придбати в магазині, або самостійно приготовлена ґрунтова суміш, що складається з листової, дернової, торф’яної землі і грубозернистого річкового піску, взятих у пропорції 2:2:1:4.

Перед посадкою на дні горщика потрібно створити хороший дренажний шар з керамзиту або битих черепків, який буде захищати кактус від застою води.

Добрива. У період вегетації рослини підгодовують раз в тиждень готовими добривами для кактусів. Взимку підгодівлю не роблять.

Пересадка. Молоді екземпляри пересаджують щорічно, найкраще навесні. Дорослі по мірі необхідності, коли зрослій рослині стає тісно в старому горщику.

Розмноження. Клейстокактус розмножують насінням і «дітками». Насіння можна пророщувати круглий рік, дотримуючись інструкції отриманої при купівлі.

При розмноженні «дітками», від материнської рослини обережно відламують держак, підсушують протягом тижня, а потім висаджують в окремий горщик у звичайний субстрат для клейстокактусів, описаний вище. На перший час молоду рослину рекомендується прив’язати до опори, щоб вона не падала.

Шкідники і хвороби. З шкідників кактус може вражатися борошнистим червцем і павутинним кліщем.

Їстівні кактуси

Напевно, кожна людина відчував величезне задоволення, перебуваючи серед рослин в саду, лісі, парку або природному заповіднику, насолоджуючись красою, формою і ароматами різноманітних рослин і квітів, навіть не підозрюючи, що багато з них можна вживати в їжу. Є країни, в яких багато рослин, а також і різноманітні квіти, які, здавалося б, зовсім не підходять для їжі, вживають в їжу протягом багатьох століть.

У Мексиці, наприклад, вживають для приготування різних страв кактуси. Так, саме ці колючі і величезні рослини. Звичайно, не всі види кактусів придатні для їжі, але ось опунція якраз підходить для цього.

Хоча цей непоказний кактус зустрічається у багатьох країнах Північної і Південної Америки, а також в інших частинах світу з посушливим кліматом, досить не просто тільки на його увазі визначити, наскільки він цінний. Опунції відрізняються наявністю в ареола крім колючок ще й глохідій, які при дотику встромлюють в шкіру і залишаються на пальцях. Американські індіанці успішно позбавляються від них за допомогою розплавленого воску, який, застигаючи, відділяється від шкіри разом з підступними глохідіямі.

Молоді членики і плоди багатьох видів опунцій з місцевими назвами "нопаль" і "туна" солодкі на смак – улюблені ласощі латиноамериканців. Деякі види опунцій, яких в Мексиці більше 200 видів, що досягають 2-5 м висоти. Великі колесовидного квіти на короткій трубчастою квітконіжці розвиваються по одному на ареола, розташовуються як на верхівці, так і по краях члеників. Вони розпускаються вдень, вражають різноманіттям відтінків, великою кількістю пелюсток і тичинок.

Невелике містечко Мільпа-Альта, поблизу Мехіко, – ідеальне місце для розведення цих кактусів. Місцеві фермери зараз навіть експортують їх в інші країни світу. У Мільпа-Альта проводиться щорічний ярмарок, під час якої можна спробувати різноманітні страви з опунції.

У Мексиці пагони кактуса, вже очищені та готові до вживання, можна купити практично скрізь, як на невеликих ринках, так і в сучасних супермаркетах.

Орuntia leucotriclia

Пагони кактуса, призначені для приготування їжі повинні бути свіжими і м’якими. Мексиканці готують їх по-різному і подають з багатьма м’ясними стравами. Так, мексиканський кактус з незапам’ятних часів входив в мексиканську кухню. Ще стародавні ацтеки і майя цінували його за унікальне поєднання смакових і цілющих якостей. Листя цього кактуса не тільки володіють прекрасним смаком, а також багаті кальцієм і калієм. Вживання цього кактуса в їжу, стимулює вироблення інсуліну в організмі.

Мексиканці дуже люблять мариновані листя опунції – "нопалітос". "Нопалітос" нагадує смак маринованих огірочків і болгарського перцю, і тому його часто використовують для приготування овочевих салатів, холодних закусок, а також як гарнір до м’ясних і рибних блюд. Продукт повністю готовий до вживання в їжу.

Але одним з найпопулярніших страв вважається з смажений кактус із біфштексом. А на сніданок мексиканці традиційно готують яєчню, в яку додають дрібно нарізані шматочки кактуса.

До того ж з молодих стебел кактуса можна зробити смачний салат: варений кактус нарізають кубиками, додають дрібно порізані помідори, цибуля, кинзу і змішують все це, додавши оливкова олія, оцет і сіль. Спочатку кактус може видатися позбавленим смаку і неапетитний через свою в’язкої консистенції, але якщо до нього додати який-небудь гострий мексиканський соус, він стає досить приємним на смак …

Опунція, як і інші корисні рослини, знаходить широке застосування й у медицині. Наприклад, фахівці з Мексиканської державного інституту харчування, вивчаючи цю корисну рослину, відзначають, що, крім усього іншого, воно сприяє зниження загального рівня холестерину та ліпопротеїдів низької щільності. Деякі медики-дослідники стверджують, що цей кактус допомагає при діабеті. Вчені продовжують проводити дослідження і, можливо, незабаром світ дізнається і про інші корисні властивості цієї рослини.

Птахи і кактуси

Там, де немає звичайних дерев, птахи оселяються в кактусах.

Домашнє садіння дитинки кактуса

Обравши цю рослину для проекту я дуже захопилася даною темою і мені захотілося власноруч посадити дитинку кактуса.

Великий кактус обріс десятками дитинок і я вирішила посадити одну з них. З початку я зробила помилку, треба було обережно відрізати дитинку від дорослої рослини, але я просто відірвала її. На дитинці відразу було декілька невеликих корінців, тому мені було простіше посадити її.

Дуже маленького горщечка ( під розмір корінців) не було, тому я взяла звичайну чарочку. На її дно поклала трохи керамзиту, щоб створити невеличку повітряну подушку і для того, щоб її розмір підходив корінцям відростка. Садження відбулося шостого квітня. Для більш сприятливих умов я накрила відросток склянкою. Зараз коренева система росте і збільшується кактус здоровий і гадаю, що на наступній весні його треба буде пересаджувати в горщик.

Цікаві факти

Всього ботаніки нараховують близько 3000 видів кактусів.

У Мексиці , в якості новорічного символічного дерева , замість ялинки використовують кактус .

Особливий вид кактуса , який називається блакитна агава , використовується при виробництві текіли .

Коріння мексиканського пейотлевого кактуса ( Lophophora williamsii ) використовуються шаманами для входження в транс через їх галюциногенні властивості.

У кактусі багато вологи , багато мандрівників в пустелі були врятовані від спраги тільки завдяки кактусам , з яких вони добували воду.

Найменші у світі кактуси називаються Блоссфельда – вони поміщаються в чайній ложці.

Кармін (харчова добавка Е120 ) роблять з самок комах кактусової ложнощитовки .

Найбільший кактус у світі

Найбільший кактус у світі, сагуаро, росте в Мексиці і штаті Арізона. Його висота може досягати 15-25 метрів , а вага до 10 тонн.

У квітці сагуаро-3500 тичинок, які настільки великі, що дрібні птахи в’ють іноді там гнізда.

Легенди про кактуси

У троянди, ніжної і беззахисної був одного разу день народження. Всі квіти приготували їй свої подарунки – пелюстки з крапельками роси. І тільки Кактус не знав, як йому бути. "Адже Троянда така прекрасна! – Думав він. – А я такий незграбний, потворний зі своїми колючками … ні, не для мене її день народження …"

А Троянда, виявляється, була чуйною і уважною, вона немов вгадала сумні думки Кактуса і попросила знайомого Метелика передати йому щоб він обов’язково прийшов: адже немає подарунка дорожче, ніж дружба. Як зрадів Кактус запрошення!

- Я обов’язково прийду, – сказав він Метелику.

І ось настав день народження Троянди. Беручи подарунки гостей, вона кожному посміхалася ніжно і трохи сумно. Останнім до Троянди підійшов Кактус.

- Я бажаю тобі всього-всього найкращого, – сказав він. – Але ти така беззахисна, тебе так легко образити, і тому твоя посмішка завжди трохи сумна. Я довго думав, що тобі подарувати … Ось, прийми це … – і Кактус простягнув Троянді колючу шубку.

- Спасибі тобі, любий друже, – відповіла Троянда, – Мені дуже бракувало цієї шубки. Але ти надто вже скромний – адже в тебе теж день народження. Я не забула про це. Прийми і від мене подарунок, – Троянда простягнула йому ароматний білий бутон.

З тих пір Троянда носить колючу шубку, а Кактус цвіте в день свого народження.

Побувавши в Мексиці, більшість мандрівників привезли з собою цю легенду – легенду про кактусова кота. Живе він в густих заростях кактуса чолья. Шерсть у кота – кактусові колючки. Якщо спробувати підійти і побачити цього кота ближче, то він стрімко проскакує десь поруч з ногами, а на штанах залишаються кактусові колючки. Нікому так і не вдалося побачити цього кота. Хтось може порахувати це черговий легендою чи вигадкою, але мандрівники завжди беруть з собою пінцет, а ковбої надягають шкіряні штани.

Висновок

Отже, завдяки роботі над цим проектом я дізналася багато нового про родину кактусові. Я дізналася, що в цій родині можуть буди не лише звичайні кактуси, а і кущі, чагарники ,і рослини з несукулентним листям. Я дізналася про найрізноманітніші види кактусів, різні легенди, те, що їх вживають в їжу, про найбільший кактус у світі.

Джерела і література Вікіпедія ; House plants ; Fun zoo ; Сам собі агроном ; Бон аппетит!

kursak.net

Реферат: Кактусы 3

Министерство образования РФ

Города Екатеринбурга

Свердловской области

РЕФЕРАТ

«Кактусы»

Исполнитель:

Ученица 8 «Б» класса

МОУ СОШ №200

Плетнёва Дарья

Екатеринбург.2009г.

Содержание:

1. Введение

2. Глава I «Кактусы в общем»:

a. Виды кактусов.

b. Необычные кактусы.

c. Особенность кактусов.

3. Глава II «Уход за кактусом»:

a. Использование кактусов.

b. Полив кактусов.

4. Заключение.

5. Использованная литература.

Введение.

В этой работе я хочу рассказать вам о кактусах – моих любимых растениях.

Хоть большинство кактусов очень колючие, это не значит что у них нет плюсов. У этих растений очень красивые цветы, и, кроме того, они долго живут и подойдут под любой интерьер. Если у вас в доме живут животные или маленькие дети, и вы боитесь, что они поранятся кактусом, то не переживайте! Существует несколько видов кактусов, чьи «колючки» не колкие и безопасны для здоровья. Подробнее об этом читайте в моей работе!:)

Цель работы: выявить особенности разных видов кактусов.

Актуальность работы: расширить знания об использовании этих растений, и их успешное использование.

Рассматриваемая проблема: правильное использование кактусов в доме.

Методы исследования: использование дополнительное литературы и Интернет ресурсов.

Глава I «Кактусы в общем».

Виды кактусов.

Звезда кактус. Эти кактусы достаточно хорошо растут. Их отличительной особенностью являются белые хлопья на внешней стороне ребер. Цветы этой разновидности кактусов окрашены в желтый цвет.

Кактус Морской еж. Этот небольшой кактус окрашен в серо-зеленый цвет, ближе к стволу растения цвет становиться бело-зеленым. Яркие желтые цветы с красными сердцевина появляются, приблизительно, на пятом году. Зимой, когда у растения практически прекращен процесс роста, этот кактус похожий на блюдце, сжимается до плоского диска.

Катус-рога. Этот серо-коричневый вид кактуса выглядит в виде небольшой горы. Достаточно часто цветы этой разновидности кактусов, точнее их сердцевина, окрашены в винно-красный цвет.

Шапка Епископа. Это кактус сферической формы, на его вершине крошечная белая «шапка», благодаря которой кактус и получил свое название. Цвет его стеблей, как правило, коричневый, цветы этой разновидности кактуса окрашены в желтый цвет.

Золотой кактус Барреля. Вертикальный бочкообразный зеленый ствол закрыт тяжелыми золотисто-желтыми иглами. Как правило, у этого вида кактуса цветы окрашены в золотистый цвет. Достаточно часто, начинающие растениеводы, заводят именно данный вид кактуса.

Цереус гигантский. Это достаточно хорошо известный вид кактуса, который часто можно встретить в фильмах. У этого вида кактуса толстый ствол и листья, которые растут в разные стороны, эти листья чем-то напоминают руки. Весной этот кактус радует белыми цветами. Когда растение еще молодое, соответственно, небольших размеров, этот вид кактусов очень хорошо растет в горшках.

Кактус Барреля Леденца. Этот кактус характерен своими красными и белыми колючками, а также, желтыми, оранжевыми или красными цветами. Этот кактус достаточно требователен, нельзя допускать чрезмерный полив, также, он достаточно плохо относится к засухе.

Колючие Кактусы-груши. Этот вид кактусов достаточно хорошо растет. Обязательной мерой предосторожности при обращении с данным видом кактуса являются толстые перчатки, даже можно использовать кожаные перчатки, так как колючки у этого растения очень острые. Особенностью данного вида кактуса является то, что по всему стеблю растут колючие крошечные щетинки. Именно эти щетинки могут причинить гораздо больше боли, чем, непосредственно, колючки, так как их (щетинки) вы можете не заметить. Эти растения вы можете видеть в различных вариациях – плоской или овальной, эти кактусы всегда характеризуются достаточно большими размерами. Цветы у этих растений необычайно эффектны. Эти кактусы плодоносят красочными, съедобными грушевидными плодами, благодаря чему, собственно говоря, и произошло название вида. Достаточно много видов данных кактусов очень выносливы, соответственно, эти виды можно высаживать в открытый грунт.

Кактус уши кролика. Взрослое растение характеризуется высотой в два фута и приблизительной такой же шириной, круглые стебли этого кактуса производят впечатления бархатных, к тому же, стебли этого растения очень зеленые. Как правило, у данной разновидности кактусов цветы ярко желтого цвета.

Кларет Кап Хеджехог. Этот вид кактусов характеризуется достаточно большими колючками, а летом эти кактусы порадуют блестящими алыми цветами. Взрослые растения они могут вырастать до двух футов в ширину.

Кактусы Радуги. Короткие колючки этого маленького, как бы «кустикового» кактуса могут быть в красную и белую полоску. Кольцо из розовых и цвета фуксии цветов, появляется на вершине каждого стебля. Цветами вас будет радовать относительно молодое растение.

Чин кактусы. Эти маленькие компактные кактусы идеально подходят для жизни в горшках на подоконниках, а также в тех местах, где место для размещения ограничено. Если растение молодое, то оно будет радовать вас цветами достаточно часто. Как правило, у этого вида кактусов цветы белого или розового цвета, иногда можно встретить кактусы этого вида с красными цветами.

Сноубол Пинкушион кактус. Сам этот небольшой кактусы, который, кстати, достаточно часто растет скоплениями, скрыт в плотных белых иголках, которые достаточно часто имеют розовый оттенок. Как правило, этот вид кактусов дает цветы весной. Интересно, что сначала, когда цветы распускают, они цвета сливок, а затем становятся розового цвета.

Поуде Пафф кактус. Этот кактус растет в виде куста, его сферической формы сине-зеленые стебли покрыты короткими, плотными иголками. Как правило, у данной разновидности кактусов маленькие цветы, белого или желтого цвета.

Я привела тут не все виды кактусов, а только те, которые показались мне наиболее интересными.

Необычные кактусы.

Кактусы бывают самых разнообразных форм. Эти интересные цветы можно найти во многих уголках земного шара. На сегодняшний день определено и выделено около двух тысяч видов кактусов. У большинства видов кактусов стебли достаточно мясистые. В отличие от деревьев, у кактусов нет древесины. Практически всегда у кактусов нет листьев, вместо листьев у кактусов есть иголки. Иголки – это трансформировавшиеся в ходе эволюции листья, так как у иголок поверхность испарения, в сравнении с листьями, достаточно небольшая. Практически у всех видов кактусов основной период роста – это лето.

Кактусы бывают самых разнообразных размеров и форм. Кактусы могут быть как очень высокими, так и очень маленькими.

Большая часть кактусов растет в горячих, сухих местах. Достаточно часто кактусы распространены в Мексике и Юго-западных Соединенных Штатах.

Кактусы могут жить в горячих и засушливых местах, стебель кактусы служит аккумулятором и хранителем влаги, благодаря толстой коже, влага, содержащаяся в стебле, никуда не просачивается и не испаряется, колючки кактусов способствуют наименьшему испарению влаги. Колючки у кактусов могут быть самыми различными – короткими, длинными, мягкими или острыми, также, колючки у кактусов могут быть прямыми или крючковатыми. Иногда колючки растут рядами, а иногда как бы по отдельности. У некоторых из видов кактусов есть ребра, благодаря этим ребрам, растение получает небольшую тень. Абсолютно все кактусы цветут. Цветы у этих растений могут быть самыми разными, цветки могут быть окрашены в различные цвета – в белый, в яркие цвета, такие как желтый, оранжевый, красный или фиолетовый. Как правило, цветение продолжается всего лишь несколько дней. Идеальной почвой для большинства видов кактусов является песчаная, скалистая почва. Как правило, у кактусов достаточно длинная корневая система, именно благодаря корням кактусы получают дождевую воду вместе с питательными веществами.

Благодаря цветам, плодам и семенам кактусы размножаются. Из большого количества семян, только одно или два дадут жизнь новому кактусу. Некоторые из кактусов размножаются стеблями. Происходит это таким образом – стебель кактуса падает на землю, укореняется в земле, тем самым, служа началом новой жизни растения. Как правило, кактусы растут очень медленно. В среднем, жизнь растения длиться 50 – 200 лет.

Кактусы очень важны для животных и людей. Дело в том, что маленькие животные, насекомые, и птицы едят их стебли и цветы. Достаточно часто в кактусах можно увидеть птиц и животных. Некоторые из плодов кактуса съедобны. Что примечательно, в некоторых странах, если вы выкопали кактус, вас могут не только оштрафовать, но и подвергнуть более серьезному наказанию. Некоторые из кактусов, такие как кактус, цереус гигантский реально находятся под угрозой исчезновения, именно поэтому, некоторые зоопарки и национальные парки прилагают все усилия для того, чтобы спасти редкие виды кактусов. Некоторые из растений не сведущие люди принимают за кактусы. К таким растениям, которые часто путают с кактусами, относят – столетник, юкка и некоторые другие.

Особенность кактусов.

Особенностями кактусов является не только особенная структура, но, также, еще одна из характеристик, которая присуща каждому их растений, относящихся к семейству кактусовых. Эта же особенность не встречается не в одном из множества видов других растений. Этой особенностью является так называемая «подушка» иголки, колючки или ореол. Вне зависимости от того, есть ли колючки, точнее явно они выражены или нет, вне зависимости от вида колючек, абсолютно всем видам кактусов присущ ореол. Так как эти ореолы отличаются по своей структуре для различных видов кактусовых, ореол является одним из способов отличить один вид кактуса от другого. Ореол – это округлость, которая находится в основании колючки, именно отсюда могут появиться цветы. Сами ореолы расположены либо по ребрам кактуса, если таковые имеются, либо на одинаковых расстояниях по всей поверхности кактуса. В некоторых разновидностях кактуса, таких как Рождественский кактус, ореолы достаточно трудно увидеть и заметить, так как они очень маленьких размеров и сгруппированы по сторонам долей стебля. Одно из семейства растений, которое достаточно часто путают с семейством кактусов – это семейство молочая. В это семейство входят такие растения, как кактус Бодливая корова, куст Африканское молоко, и Корона Шипов. У многих из этих растений есть колючки, зеленые стебли, практически нет листьев, однако, у растений, которые относятся к семейству молочаев нет ореолов. Если у вас все же есть сомнения по поводу того, какой перед вами растение – молочай или кактус, сделайте небольшой срез в невидном месте. Если из среза потечет белый молочный сок, который, к тому же, будет липким, то перед вами растение из семейства молочай. Как правило, у растений из семейства кактусов, со среза стекает ясная водянистая жидкость. Достаточно часто задают такой вопрос: «это растение кактус или суккулент»? На самом-то деле этот вопрос бессмысленный, так как кактусы – это и есть суккуленты. Настоящей родиной кактусов является только Америка. Согласно предположениям, Кристофер Колумб был первым европейцем, который обнаружил это колючее безлистное растение. Безусловно, коренные жители Америки знали о кактусах все.

Глава II «Уход за кактусом»

Использование кактусов.

Родиной кактусов, как мы уже сказали, считается Америка. Поэтому, вполне логично предположить, кто коренные жители Америки обладали полными сведениями о том, каким же образом можно использовать кактусы. Кактусы были частью различных культур, которые были у коренных жителей этого континента. Сок кактусов использовался в лечебных целях. Сок некоторых видов кактуса является наркотиком, поэтому его зачастую использовали в религиозных церемониях. Сок кактуса Stenocereus gummosus ядовит, поэтому довольно-таки часто сок этого растения добавляли в воду рек. Сок кактуса Stenocereus gummosus воздействовал на рыбу, после чего поймать вручную рыбу не составляло труда. Стебли некоторых видов кактусов можно употреблять в пищу – их можно кушать как в сыром виде, так и печь. Некоторые виды плодов, которые растут на кактусах можно употреблять в пищу как в сыром виде, так и в засахаренном или же делать из них варенье или джем. Также, хотелось бы отметить, что употреблять в пищу можно и некоторые другие части кактусов. Как правило, в апреле и мае растения начинают активно расти. Активный рост кактусов означают, что появляются новые стебли, как правило, длина подобных отростков составляет около половину дюйма, а диаметр этих побегов равен диаметру карандаша. Эти побеги растут в течение нескольких недель до того, как побег полностью вырастет и сформируется. Начало листа находится в ореоле, из ореола же появляются и новые колючки. Из ореола, также, может вырасти и новый стебель.

Когда кактус маленький, колючки в нем практически не развиты. У одного из видов кактусов образуются красные плоды, которые называют туна, что интересно, у этого плода, также, есть колючки. Небольшие стебли, или пенкос такие же ярко зеленые и такие же свежие, как листья салата. Нопалес – это один из любимых мексиканских овощей, по своему аромату и структуре нопалес напоминает зеленые бобы, однако, он более жесткий. Маленькие (молодые) побеги этого растения более нежные. Для того, чтобы использовать кактус для приготовления каких-либо блюд, обязательно необходимо удалить колючки. Колючки с кактусов нужно удалять очень тщательно, для этого можно использовать картофелечистку или остро заточенный нож. Нопалес очищают и режут на кубики, после этого нопалес бросают в кипящую соленую воду с добавлением половины чайной ложки соды, и лук, после чего кипятить в течение 5 - 10 минут. Также, кактусы можно использовать и для других целей. Длинные мягкие колючки некоторых видов кактусов, таких как Oerocereus celsianus можно использовать для наполнения подушек и матрацев. Колючки других видов кактусов можно использовать в качестве зубочисток, расчесок, игл для шитья и крючков для ловли рыбы. Также, стоит отметить, что некоторые виды кактусов используются в качестве строительных материалов или в качестве живых заборов или преград. Ацтеки очень давно знали о различных свойствах кактусов, именно поэтому они максимально использовали эти растения для своих нужд. Ацтеки выращивали такой вид кактуса, как Opuntia coccenillifera. Кактусы, также, применялись для окрашивания тканей. Благодаря экстракту из женских особей кактусов получали фиолетовую краску, ярко алую краску получали из мужских особей кактусов. Краску использовали для окрашивания ткани и в косметике.

Полив кактусов.

Культура создания микроклимата для кактусов. Полив кактусов – это одна из наиболее главных составляющих успешного роста этих растений. Для того чтобы кактусы росли хорошо, почва должна быть достаточно сухой, можно даже сказать, слегка высушенной. В течение сельскохозяйственного сезона с марта до сентября, как правило, у кактусов наблюдается максимально активный период роста. Для того чтобы кактусы росли наиболее хорошо, рекомендуется, поливать их таким образом, чтобы корневая система не загнивала. Определить, когда лучше всего поливать кактусы можно достаточно просто – земля в горшке должна быть сухой, а не влажной. В зимнее время года, когда растения практически не растут, а как бы спадают в спячку, кактусы нужно поливать очень редко, не чаще одного раза в месяц. То есть поливать растение нужно тогда, когда земля в горшке уже начала трескаться. В зависимости от сорта кактуса, зимой кактусы можно поливать один раз в несколько недель. Этим растениям нельзя «разрешать» расти в стоящей воде. Как мы уже вам рассказывали, если кактусы будут расти в затопленной почве, то их корневая система и корень будут гнить. Те виды кактусов, которые хорошо переносят засуху, как правило, нуждаются в ярком солнечном свете. Лучше всего располагать такие виды кактусов перед окнами, которые выходят на юг или запад. Таким образом, растения будут получать прямой солнечный свет на протяжении нескольких часов в день. Именно поэтому, такое расположение кактусов практически идеально. Искусственный свет может понадобиться в качестве дополнения к естественному свету. Несмотря на то, что большинство видов кактусов засухоустойчивые, все же этим растениям необходима богатая почва. Для того чтобы сажать кактусы либо пересаживать их вы можете купить в цветочных магазинах специальную почву, которая предназначена именно для этих растений, либо самостоятельно подобрать грунт, смешав землю, торф и песок. Для того чтобы кактусы росли хорошо, необходимо тщательно подобрать горшок. Также, необходимо тщательно следить за тем, чтобы кактусы своевременно пересаживались. Лучше всего пересаживать кактусы в апреле, так как именно весной кактусы начинают летний рост. При пересадке кактусов рекомендуется быть осторожными, так как у большинства этих растений, достаточно острые колючки. При пересадке кактусов рекомендуется надевать перчатки, желательно потолще, можно даже кожаные, а само растение нужно обмотать в несколько слоев бумаги, для этих целей можно, также, использовать и газеты. При пересадке кактусов, каждый последующий горшок должен быть немного больше предыдущего. Необходимо помнить, что если горшок будет слишком большим, то существует вероятность застаивания воды в горшке. А, как мы уже говорили, застаивание воды в горше ведет в гниению корневой системы и самого растения. После пересадки кактуса, рекомендуется выждать несколько дней до того, как первый раз полить растение.

В период с июня по сентябрь, рекомендуется использовать азотные удобрение, удобрять кактусы необходимо не часто, приблизительно один раз в месяц. Проверенные удобрения, которые наверняка подходят вашему растению, можно также использовать и весной. Необходимо помнить, что не рекомендуется прививать и пересаживать кактусы в зимнее время года. Это связано с тем, что во время зимы кактусы замедляют свой рост, как бы впадают в спячку. Если вы нарушите покой растения, то принесете ему гораздо больше вреда, чем пользы. В теплый период года, точнее, в период сельскохозяйственного сезона, оптимальная температура воздуха для кактусов составляет до 65 до 85 градусов по Фаренгейту. Зимой температура воздуха, в котором находятся кактусы, должна быть ниже – от 45 до 55 градусов по Фаренгейту. Идеальное место для кактуса зимой - это солнечная прохладная комната, горшок с кактусом рекомендуется поставить у окна, так как у окна, как правило, более прохладно. Кактусы могут расти в открытом грунте в течение лета, однако, на зиму, кактусы нужно выкапывать. Обязательно убедитесь в том, что обеспечили кактусу тень в течение первых нескольких недель. Защитив, таким образом, кактусы, вы позволите им приспособиться к более яркому свету.

Заключение.

В этом реферате я постаралась рассказать вам информацию, которая заинтересовала меня больше всего. Надеюсь, вы узнали много нового для себя об удивительных растениях – кактусах. Теперь вы можете разводить их, не боясь сделать что-то не правильно.

Но будьте внимательны при выборе кактуса и внимательно следите за его развитием. Удачи!

*Используемая литература.

1. Сайт - http://www.cacty.ru.

2. Энциклопедия «Кактусы и их разновидности».

3. Картинки с сайта http://www.cacty.ru.

www.referatmix.ru