РЕФЕРАТ"Рудаки - певец таджикского народа"
РУДАКИ(примерно 858-941 гг.)
АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЭЗИИ
О жизни Абу Абдаллаха Джафара Рудаки - основателя поэзии восточного гуманизма - известно очень мало. Он родился в маленьком горном поселке Панджрудак, расположенном в северной части современного Таджикистана вблизи скалистого подножия Зеравшанського позвоночника. Здесь и прошло детство будущего поэта. Название поселка - Панджруд - в переводе означает "пять рек" ("рудак" -река, ручеек). Родной поселок поэта - высокогорная оазис, утопающий в роскошных садах, разительно контрастирует с обожженным солнцем мертвой полупустыней. Через всю жизнь поэт пронес в своем сердце любовь к родному краю и односельчан и своеобразно обнаружил ее, взяв за псевдоним название своего маленького поселка, а не напыщенный эпитет или имя своего могущественного покровителя, как это делали древние поэты.Древняя легенда о Рудаки утверждает, что мальчик родился слепым. Еще с детства он обнаружил большие способности к поэзии и музыки, имел прекрасную память. Его прекрасным голосом и музыкальностью гордился весь поселок. В восемь лет он знал наизусть все суры Корана, что вызвало у правоверных мусульман захвата и трепетную уважение к мальчику. Один из странствующих музыкантов взял Рудаки к себе в науку, научил его играть на чанзі (разновидность лютни), сочинять и петь под собственный аккомпанемент стихи. В те далекие времена поэзию недекламировали, а пели.Рудаки очень рано узнал вкус славы и счастья поэта, что поет для своего народа. Его стихи любил простой чел. их изучали наизусть, передавали из уст в уста. Очень популярной среди народа была, например, газель, созданнаяеще совсем молодым поэтом: Шути с милой, времени не теряй,Ибо мир наш - только сон, не забывай.Грядущем радуйся, а что было -То вычеркни из памяти - и обчелся.Со мной любимая девушка моя,Місяцевида гурия, мой рай.Счастлив тот, кто ел и раздавал,Несчастный, кто сгноил свой урожай.Как жаль, что наш мир - только сон и дым!Поэтому пей вино и о завтра не гадай!(перевод В.Мисика)Однако молодой поэт хорошо понимал иллюзорность этой славы и счастья. Рудаки не мог не осознавать, что устная песня, создателем и исполнителем которой он был, живет только в его поселке и в ближайших окрестностях. Чтобы голос поэта зазвучал на всю мощь и дошел до всего народа и к потомкам, его надо было зафиксировать письменно. Но письменное поэзия в тех условиях могла развиваться только при дворе владетельного правителя.Тем временем слава о молодом поэте докатилась до Бухары - столицы государства вассалов Саманидов, которая была северо-восточной частью могущественной империи - Арабского халифата. Рудаки приглашают в Бухару, где онстановится придворным поэтом и советником властителя Насіра II. При дворе Саманидов поэта окружили почетом и богатством, но лиру его заставили звучать для царя и придворных. Так начинается новый период жизни и творчества поэта и наибольшая его трагедия, которую переживали почти все великие поэты эпохи могущества халифата, возможно, не всегда осознавая ее, но всегда будучи погноблені ней - конфликт поэта и царя, который стал одним из постоянных и ведущих тем классической поэзии Ближнего Востока.При дворе Насіра П вокруг Рудаки объединяется талантливая молодежь, для которой он - учитель и наставник. В совершенстве владея, на арабском языке, Рудаки, однако, стремится возродить поэзию родным языком - фарси. Он сам всю свою жизнь изучал тонкости родного языка и учил своих учеников. Чувствуя силу своего таланта, Рудаки имел право заявить:Я между поэтов самый богатыйИ самый быстроногий на слова.Как захочу, то в руках у меняИ мертвый камень заспіва.Несмотря на большую популярность и славу поэта среди народа, его отношения с придворными и царем складывались очень непросто. Трагическим был и финал его жизни. Теперь мы имеем неопровержимые доказательства, что поэт не был слепым от рождения. Его ослепил, возможно, деспотичный сын Насіра II за симпатии к участникам бухарского мятежа против тирании. Но сам Рудаки воспринимает удары судьбы с определенной иронией:Изменился мир, и я змінивсь -таков удел человека.Дай палку! Пришла порадля палки и сумки!Поэт умер в родном поселке, последние годы своей жизни проведя в изгнании. Земляки не только уважали - обожали его. Мимо могилу Рудаки не проезжали верхом, обязательно слезали с коня и шли пешком.Всемирный Совет Мира, чтя память Рудаки в 1958 г., торжественно отметила 1100-летие со дня его рождения.Рудаки писал: "Четыре вещи нам нужны, чтобы невеселых сбыться дум: здоровое тело, добрый нрав, имя хорошее, светлый ум". По крайней мере тремя из них он владел - добрым нравом, хорошим именем, светлым умом. "Добрая удача" поэта не менялась даже в самые трагические времена, о чем свидетельствует гуманистический оптимизм, характерный для его творчества. "Хорошее имя" через бурные века, пришло к нам как символ бескорыстного служения прекрасному. А "светлый ум" свидетельствуют мудрые афористические высказывания, поэтическое наследие художника, которая стала бесценным достоянием человечества. ПОЭТИЧЕСКОЕ НАСЛЕДИЕ РУДАКИК большому сожалению, большая часть творческого наследия Рудаки для современных читателей безнадежно потеряна... Пожалуй, более дошло до нас легенд о поэте, чем его произведений. По преданиям и легендам, Рудаки создал миллион триста тысяч стихотворных строк. До наших дней дошло лишь несколько сотен. Вместе с отрывками из произведений, найденных в наше время, его наследие составляет примерно две тысячи строк, или тысячу байтов (двустиший). Доля поэтического наследия Рудаки, что сохранилось, - это настоящие поэтические жемчужины, которые пробуждают в душах людей чувство светлые и прекрасные. Писал Рудаки в четырех поэтических жанрах: касыда, газель, рубаи, кита.Известный исследователь его творчества Й.Брагінський отмечал: "Подобно тому как за обломками скульптуры мы узнаем гений Фидия, так и почерк действительно великого поэта мы можем угадать иногда в одном ряду". По древней традиции все, что сохранилось до наших времен из поэтического наследия Рудаки, условно можно разделить на три цикла. Как гласит древняя легенда, царь Соломон в юные годы создал любовную поэму - "Песню песней", в зрелые годы - книге поучительных притч, в старости - "Экклезиаст" - произведение, полон разочарований и философского скепсиса. Подобно легендарного царя Соломона, уже реальный поэт Древней Индии (VII ст.) Бхартрихари оставил написаны, вероятно в разные годы жизни, "Книгу любви", "Книгу наставлений", "Книга разочарований". И в творческом наследии Рудаки можно обнаружить эти три цикла, возможно, заключенные поэтом в разные годы.Прежде всего, это фрагменты лирических, любовных стихов, содержащих и пейзажную лирику, и признания в любви, и вакхічну поэзию. Рудаки исповедовал универсальную философскую идею любви - власти сердца, которую считал движущейсилой общественного развития. Интимная лирика Рудаки изящная по форме и трагическая по смыслу: "О девушка! Разлуки ураган // С корнями вырвал цвет моих надежд!" Или: "Кудри - кудри, состояние - как струна, // Телом - цветущая, глазами - грустная". Поэзия вдохновенного любовь создает нежный образ прекрасной рабыни. О трагической любви поэта и девушки-рабыни следующие поколения будут слагать легенды:Сравнил бы тебя с кипарисом, если бы онтюльпанами покрылся,Сравнял бы с миртом зеленым, если бы онс розы развился.В центре интимной лирики Рудаки - любовные переживания лирического героя, его страстные душевные порывы, трагические ноты неразделенной любви:Имя твое услышав, всем сердцем я радуюсь.Твоим живу я счастьем, тобой молодію.А как услышу весть и та вестьне от тебя, -Тогда теряю вдруг и радость и надежду.Иногда в одном рубаи (четверостишия) Рудаки разворачивает перед нами настоящую "маленькую трагедию", действующими лицами которой, например, выступают лирический герой, его возлюбленная и ее отец. В нем есть все - и волнующий, интригующий сюжет, и выразительные, глубоко психологические образы, и целый спектр чувств влюбленных:- Пришла. - Кто? - Дорога. - Когда? -Как день занялся,- Чего боялась? - Чтобы отецне узнал.Я целовал ее. - В лицо? - О нет, в уста.- В уста? - Нет, в сердолик. - И что же? -Он сахаром сдался.Второй цикл стихов Рудаки объединяет ряд дидактических стихов, отдельные бейти и отрывки из семи поэм - маснави. Сохранились даже названия двух из семи поэм, которые были созданные поэтом в разные годы, и дата написания одной из них:"Солнцеворот" - поэтическое изложение поучительного произведения женские хитрости "Синдбад-наме"; "Калила и Димна" - замечательный перевод арабского перевода одноименного пехлевійського произведения, выполненный Рудаки 932 года."Калила и Димна" Рудаки состояла из двенадцати тысяч бейтів. Долгие годы из этой поэмы нам был известен только один бейт. На сегодняшний день найдено примерно сто двадцать бейтів, то есть один процент от общего объема поэмы.Рудаки верил, что поэтическое слово способно изменить человека. Подобно Диогена, который бродил с фонарем в поисках человека, Рудаки пытался светом своей поэзии осенить в человеке его внутреннюю гуманистическую сущность. Поэтому в егостихах появляются моральные поучения и наставления, которые, по мнению поэта, должны были помочь человеку освободиться от отдельных негативных черт и избежать опасности духовного обнищания:Как станет подлый частувать,не доторкайсь еды,Тех пресных лакомств к губам и крошкине клади.Печеные тоже не трогай, потому что есть яд в ней,В его воде есть горечь - не пей его воды.Пусть жажда у тебя на устах, пустьмучает изжога.Ты мимо его цветущий сад,не взглянув, пройди.Вместо цветков, с вершин тамкапле камфора,Ртуть выступает на плодах - такиев нем плоды.В своей поэзии он обращался к коранических образов и сюжетов, в частности к образу Иисуса, который входит в пантеон шести главных пророков ислама:Хотя есть и у тебя острый меч,но убивать не смей!Не будет в Бога забвения жестокости твоей.Не для насильника тот мечзакалил коваль,Как не для уксуса виноград кладет в чан давий.Когда убитого Иисус увидел на путиИ с чудеса прикусил палец, и приговорил разбой.Сказал: - Кого же ты погубил,что в крови лежишь?И от чьей-то руки погибнет злодей?Зря пальца не труды, в чужойне стучи дом,Потому что придет время - и кулаком застукаютв твой.Образ Иисуса символизирует в поэзии Рудаки власть разума. Иисус изображен не Сыном Отца Небесного, а в связи с кораническими идеями - Пророком, что несет людям истину Божью. Идеология рационализма, которую исповедовал гуманистРудаки, иногда вступает в противоречие с религиозными представлениями самого поэта: жизнь - это миг между тем, что было, и тем, что будет.Поэтому поэт писал:Этом шатком мира не радуйся:Он только обманывает, хитрый лицедей.Добро его за сказочку считай,А зло его витримувать умей.И, наконец, стихи разочарование. Рудаки всю свою жизнь пытался помочь человеку стать Человеком, несмотря на ее социальное положение:Одно желание только и имел я -для них образцом высоким стать,И только сожалению один досталя изо всех Всевышнего дариВ жанре кита поэт разочарованно резюмирует:Как жаль, что дети неразумныеВ мудрых родителей родятсяИ что никто знания и образованияУнаследовать не сумел.Но самым ярким произведением среди поэзии разочарование Рудаки есть "Элегия на старость". Сравнивая свое прошлое с современной жизнью, поэт философски мудро оценивает свое положение как явление метаморфозне (вспомните "Цель-морфози" Овидия). До тех изменений, что произошли с ним, поэт готовился всю свою жизнь и воспринимает их, как испытание судьбы, неизбежности и смысл которой известны только Всевышнему:Прошла пора его, миновала искренняя дружба,Прошло то время, когда он был первыму эмира!Ты найдешь стихи Рудаки у шаха на столе,их уважали и тогда все властителя земли.Прошло то время, как отдавал ему всемир уважение.Прошло то время, когда он былпоэтом Хорасана!..Изменился мир, и я змінивсь, - такойсудьба человека.Дай палку! Пришла пора для палкии сумки!
СОЗДАТЕЛЬ КЛАССИЧЕСКОГО СТИЛЯ ХОРАСАНСЬКОГОК VI в. на родине Рудаки (территория современного Таджикистана) расцветала самобытная согдийский культура, духовной основой которого была религия зороастризма. Предки таджиков - согдийцы - знали многие искусств и ремесел. Уже в начале нашей эры существовала согдийский письменность. Фрагменты этой письменности свидетельствуют о наличии художественных элементов, которые уже в те времена сложились в согдійській языке. Согдійським литературным памятникам присущи отточенный стиль, образность, афористичность.Вторжение в Иран и Среднюю Азию войск Арабского халифата нанесло смертельный удар древней культуре. "Веком молчания" иранской словесности назовут этот период летописцы. Однако со временем образованные иранцы, усвоив арабо-исламскую культуру и религию, заняли ведущие места в управлении Арабским халифатом. Сложились благоприятные обстоятельства для возрождения родного языка и литературы. В таких своеобразных условиях взошла на небосклоне восточной поэзии утренняя звезда Рудаки.Поэт был сторонником фольклорных жанров, эпических мотивов, мифически-сказочных образов древней иранской культуры доисламского периода. Хотя четверостишия - рубаи существовали в иранской письменной литературе и к Рудаки, однако его вклад в обработку этой малой жанровой формы очень существенный. Рудаки, вместе с талантливой плеядой молодых учеников, развивал свою эстетику стихотворения, создав так называемый "хорасанський" стиль. Он принес в поэзию и"свежесть утренней росы", и "шероховатость плевел, рассыпанной на току", и "тяжелую крестьянскую думу о урожай". Поэт не приспосабливался к существующим канонам панегіричної поэзии, а творил свою, для которого образцом была народная песня, недаром в молодые годы он сам был народным певцом и музыкантом. Эстетика простого и обычного, где содержание и форма сливаются в единое целое, стали сущностью его поэзии. Из древней иранской традиции он шлет в структуру стиха зримую симметричность, универсальную поляризацию, весомость иособую музыкальную ясность. Благодаря этому, например, рубаи поэта достигли поэтической завершенности и выразительности, несмотря на минимальный объем чотиривірша. Рудаки шлифовал каждый бейт, превращая его в самостоятельный законченный произведение:Без дела не дармуй, жизни своей не гай,Живи работой, за нее болей!Поэтому мы встречаем в Рудаки четверостишия с двохбейтовою композицией:Довольствуйся малым, душой не кривой,Будь свободен, нахилять не торопись головы.В добрые - забудь себя и не прибегай е тоскуВ нужде - о себе заботься и весело живи.В этом случае рубаи разделяются на два завершены бейти (2 +2). В свою очередь каждый бейт делится на значимый строка с восходящей интонацией и завершающий - по убывающей. Между собой два бейти связаны почти произвольно, зачастую рифмой и общим настроением. Однако наиболее типичной для рубаи есть такая схема: 2 + 1 + 1.Создавал Рудаки и разновидности касид: застольную - "хамрія", сатирическую- "хаджвія", траурную - "марсия". С успехом творил Рудаки и в жанре газели, о чем свидетельствует, например, популярность его стихотворения "Снова ветер от мульяну возвращает..." "Царь поэтов" своего времени Унсурі (XI ст.), огорчаясь по поводу того, что ему не под силу писать газели, подобные созданных Рудаки, определял его стиль как непостижимый по своим мастерством: "рудаківар" - "рудакійський".Для следующих поколений поэтов Рудаки выступал как законодатель классической поэзии. Он мечтал о том, чтобы мир был лучше, воспевал обычного человека и стремился достичь Гармонии и Красоты и в творчестве, и в обычной человеческой жизни. Это стремление к Гармонии и Красоты и сегодня остается высокой целью человечества.
lib4school.ru
Ніжинський Педагогічний Університет
ім. М.В. Гоголя
РЕФЕРАТ
«Рудакі – співець таджицького народу»
Ніжин
2004
РУДАКІ
(приблизно 858—941 рр.)
АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ
Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі — засновника поезії східного гуманізму — відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища — Панджруд — у перекладі означає «п'ять річок» («рудак» —річка, струмочок). Рідне селище поета — високогірна оаза, що потопає в розкішних садах, разюче контрастує із обпаленою сонцем мертвою напівпустелею. Через усе життя поет проніс у своєму серці любов до рідного краю та односельців і своєрідно виявив її, взявши за псевдонім назву свого маленького селища, а не пишномовний епітет або ім'я свого могутнього покровителя, як це робили тогочасні поети.
Стародавня легенда про Рудакі стверджує, що хлопчик народився сліпим. Ще змалку він виявив великі здібності до поезії та музики, мав чудову пам'ять. Його прекрасним голосом і музикальністю пишалося все селище. У вісім років він знав напам'ять усі сури Корану, що викликало у правовірних мусульман захоплення і трепетну повагу до хлопчика. Один із мандрівних музикантів узяв Рудакі до себе в науку, навчив його грати на чанзі (різновид лютні), складати і співати під власний акомпанемент вірші. У ті далекі часи поезію недекламували, а співали.
Рудакі дуже рано пізнав смак слави та щастя поета, що співає для свого народу. Його вірші любив простий люд. їх вивчали напам'ять, передавали із уст в уста. Дуже популярною серед народу була, наприклад, газель, створенаще зовсім молодим поетом:
Жартуй із милою, часу не гай,
Бо світ наш — тільки сон, не забувай.
Прийдешньому радій, а що було — -^
Те викресли із пам'яті — та й край.
Зі мною люба дівчина моя,
Місяцевида гурія, мій рай.
Щасливий той, хто їв і роздавав,
Нещасний, хто згноїв свій урожай.
Як жаль, що світ наш — тільки сон і дим!
Тож пий вино й про завтра не гадай!
(переклад В.Мисика)
Однак молодий поет добре розумів ілюзорність цієї слави та щастя. Рудакі не міг не усвідомлювати, що усна пісня, творцем і виконавцем якої він був, живе лише у його селищі та найближчих околицях. Щоб голос поета забринів на всю міць і дійшов до всього народу і до нащадків, його треба було зафіксувати письмово. Але письмова поезія в тих умовах могла розвиватися тільки при дворі можновладного правителя.
Тим часом слава про молодого поета докотилася до Бухари — столиці держави васалів Саманідів, яка була північно-східною частиною могутньої імперії — Арабського халіфату. Рудакі запрошують в Бухару, де вінстає придворним поетом і радником володаря Насіра II. При дворі Саманідів поета оточили шаною і багатством, але ліру його змусили звучати для царя та придворних. Так починається новий період життя і творчості поета і найбільша його трагедія, яку переживали майже всі великі поети доби могутності халіфату, можливо, не завжди усвідомлюючи її, але завжди будучи погноблені нею — конфлікт поета і царя, який став однією із постійних і ведучих тем класичної поезії Близького Сходу.
При дворі Насіра П довкола Рудакі гуртується талановита молодь, для якої він — учитель і наставник. Досконало володіючи, арабською мовою, Рудакі, однак, прагне відродити поезію рідною мовою — фарсі. Він сам усе своє життя вивчав тонкощі рідної мови і навчав своїх учнів. Відчуваючи силу свого таланту, Рудакі мав право заявити:
Я між поетів найбагатшийІ найбистріший на слова.Як схочу, то в руках у менеІ мертвий камінь заспіва.
Незважаючи на велику популярність і славу поета серед народу, його стосунки із придворними і царем складалися дуже непросто. Трагічним був і фінал його життя. Тепер ми маємо незаперечні докази, що поет не був сліпим від народження. Його осліпив, можливо, деспотичний син Насіра II за симпатії до учасників бухарського заколоту проти тиранії. Але сам Рудакі сприймає удари долі з певною іронією:
Змінився світ, і я змінивсь —такий талан людини.Дай палицю! Прийшла порадля палиці й торбини!
Поет помер у рідному селищі, останні роки свого життя провівши у вигнанні. Земляки не тільки поважали — обожнювали його. Повз могилу Рудакі не проїздили верхи, обов'язково злазили з коня і йшли пішки.
Всесвітня Рада Миру, вшановуючи пам'ять Рудакі в 1958 р., урочисто відзначила 1100-річчя від дня його народження.
Рудакі писав: «Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збутись дум: здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум». Принаймні трьома з них він володів — доброю вдачею, ім'ям хорошим, світлим розумом. «Добра вдача» поета не змінювалася навіть у найтрагічніші часи, про що свідчить гуманістичний оптимізм, характерний для його творчості. «Ім'я хороше» через буремні віки, прийшло до нас як символ безкорисного служіння прекрасному. А «світлий ум» засвідчують мудрі афористичні вислови, поетична спадщина митця, що стала безцінним надбанням людства.
ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА РУДАКІ
На превеликий жаль, більша частина творчої спадщини Рудакі для сучасних читачів безнадійно втрачена... Мабуть, більше дійшло до нас легенд про поета, ніж його творів. За переказами і легендами, Рудакі створив мільйон триста тисяч віршованих рядків. До наших днів дійшло лише кількасот. Разом з уривками творів, знайдених у наш час, його спадщина складає приблизно дві тисячі рядків, або тисячу байтів (двовіршів). Частка поетичного доробку Рудакі, що збереглася, — це справжні поетичні перлини, які пробуджують у душах людей почуття світлі і прекрасні. Писав Рудакі в чотирьох поетичних жанрах: касида, газель, рубаї, кита.
Відомий дослідник його творчості Й.Брагінський зазначав: «Подібно до того як за уламками скульптури ми впізнаємо геній Фідія, так і почерк справді великого поета ми можемо вгадати іноді в одному рядку». За стародавньою традицією все, що збереглося до наших часів із поетичної спадщини Рудакі, умовно можна розділити на три цикли. Як свідчить стародавня легенда, цар Соломон у юні роки створив любовну поему — «Пісню над піснями», в зрілі роки — книгу повчальних притч, у старості — «Екклезіаст» — твір, сповнений розчарувань і філософського скепсису. Подібно до легендарного царя Соломона, вже реальний поет Стародавньої Індії (VП ст.) Бхартріхарі залишив написані, вірогідно в різні роки життя, «Книгу кохання», «Книгу повчань», «Книгу розчарувань». І у творчій спадщині Рудакі можна виявити ці три цикли, можливо, укладені поетом у різні роки.
Насамперед, це фрагменти ліричних, любовних віршів, що містять і пейзажну лірику, і освідчення в коханні, і вакхічну поезію. Рудакі сповідував універсальну філософську ідею любові — влади серця, яку вважав рушійноюсилою суспільного розвитку. Інтимна лірика Рудакі вишукана за формою і трагічна за змістом: «О дівчино! Розлуки буревій // З корінням вирвав цвіт моїх надій!» Або: «Кучері - кучері, стан — як струна, // Тілом — квітуча, очима — сумна». Поезія натхненного кохання створює ніжний образ прекрасної рабині. Про трагічну любов поета і дівчини-рабині наступні покоління складатимуть легенди:
Зрівняв би тебе з кипарисом, якби він
тюльпанами вкрився,Зрівняв би із миртом зеленим, якби він
з троянди розвився.
У центрі інтимної лірики Рудакі — любовні переживання ліричного героя, його пристрасні душевні поривання, трагічні ноти нерозділеного кохання:
Ім'я твоє почувши, всім серцем я радію.Твоїм живу я щастям, тобою молодію.А як почую звістку й та звістка
не від тебе, —Тоді втрачаю раптом і радість і надію.
Інколи в одному рубаї (чотиривірші) Рудакі розгортає перед нами справжню «маленьку трагедію», дійовими особами якої, наприклад, виступають ліричний герой, його кохана та її батько. В ньому є все — і хвилюючий, інтригуючий сюжет, і виразні, глибоко психологічні образи, і цілий спектр почуттів закоханих:
— Прийшла. — Хто? — Дорога. — Коли? —
Як день зайнявся,
— Чого ж боялася? — Щоб батько
не дізнався.Я цілував її. — В лице? — О ні, в уста.
— В уста? — Ні, в сердолік. — І що ж? —
Він цукром здався.
Другий цикл поезій Рудакі об'єднує ряд дидактичних віршів, окремі бейти та уривки із семи поем - маснаві. Збереглися навіть назви двох із семи поем, які були створені поетом у різні роки, і дата написання однієї з них:«Сонцеворот» — поетичний виклад повчального твору про жіночі хитрощі «Сіндбад-наме»; «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу однойменного пехлевійського твору, виконаний Рудакі 932 року.
«Каліла і Дімна» Рудакі складалася із дванадцяти тисяч бейтів. Довгі роки із цієї поеми нам був відомий лише один бейт. На сьогоднішній день знайдено приблизно сто двадцять бейтів, тобто один відсоток від загального обсягу поеми.
Рудакі вірив, що поетичне слово здатне змінити людину. Подібно до Діогена, що блукав з ліхтарем у пошуках людини, Рудакі намагався світлом своєї поезії осяяти в людині її внутрішню гуманістичну сутність. Тому в йогопоезіях з'являються моральні повчання і настанови, які, на думку поета, мали допомогти людині звільнитися від окремих негативних рис і уникнути небезпеки духовного зубожіння:
Як стане підлий частувать,
не доторкайсь їди,
Тих прісних ласощів до уст і крихти
не клади.
Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній,В його воді є гіркота — не пий його води.Хай спрага в тебе на устах, хай
мучить печія.Ти повз його квітучий сад,
не глянувши, пройди.Замість квіток, із верховіть там
капле камфора,Ртуть виступає на плодах — такі
в ньому плоди.
У своїй поезії він звертався до коранічних образів і сюжетів, зокрема до образу Ісуса, який входить у пантеон шести найголовніших пророків ісламу:
Хоч єсть і в тебе гострий меч,
але вбивать не смій!
Не буде в Бога забуття жорстокості твоїй.Не для насильника той меч
загартував коваль,
Як не для оцту виноград кладе у чан давій.Колись убитого Ісус побачив на шляхуІ з дива палець прикусив, і засудив розбій.Сказав: — Кого ж ти погубив,
що у крові лежиш?І від чиєї ж то руки загине лиходій?Даремно пальця не труди, в чужий
не стукай дім,Бо прийде час — і кулаком застукають
у твій.
Образ Ісуса символізує в поезії Рудакі владу розуму. Ісус зображений не Сином Отця Небесного, а згідно з коранічними уявленнями — Пророком, що несе людям істину Божу. Ідеологія раціоналізму, яку сповідував гуманістРудакі, вступає інколи в протиріччя з релігійними уявленнями самого поета: життя — це мить між тим, що було, і тим, що буде.Тому поет писав:
Цьому хисткому світу не радій:Він тільки дурить, хитрий лицедій.Добро його за казочку вважай,А зло його витримувать умій.
І, нарешті, вірші розчарування. Рудакі все своє життя намагався допомогти людині стати Людиною, незважаючи на її соціальний стан:
Одне бажання тільки й мав я —
для них зразком високим стати,Та тільки жаль один дістав
я з усіх Всевишнього дарі
У жанрі кита поет розчаровано резюмує:
Як жаль, що діти нерозумніУ мудрих родяться батьківІ що ніхто знання й освітиУспадкувати не зумів.
Але найяскравішим твором серед поезії розчарування Рудакі є «Елегія на старість». Порівнюючи своє минуле із сучасним життям, поет філософськи мудро оцінює своє становище як явище метаморфозне (згадайте «Мета-морфози» Овідія). До тих змін, що відбулися з ним, поет готувався все своє життя і сприймає їх, наче випробування долі, неминучість і сенс якої відомі дише Всевишньому:
Минулася пора його, минулась дружба щира,Минув той час, коли він був найпершим
у еміра!
Ти знайдеш вірші Рудакі у шаха на столі,їх шанували і тоді всі владарі землі.Минув той час, як віддавав йому весь
світ пошану.Минув той час, коли він був
поетом Хорасану!..Змінився світ, і я змінивсь, — такий
талан людини.Дай палицю! Прийшла пора для палиці
й торбини!
ТВОРЕЦЬ КЛАСИЧНОГО ХОРАСАНСЬКОГО СТИЛЮ
До VI ст. на батьківщині Рудакі (територія сучасного Таджикистану) розквітала самобутня согдійська культура, духовною основою якої була релігія зороастризму. Предки таджиків — согдійці — знали багато мистецтв і ремесел. Вже на початку нашої ери існувала согдійська писемність. Фрагменти цієї писемності свідчать про наявність художніх елементів, які вже в ті часи склалися в согдійській мові. Согдійським літературним пам'яткам притаманні відточений стиль, образність, афористичність.
Вторгнення в Іран і Середню Азію військ Арабського халіфату завдало смертельного удару стародавній культурі. «Століттям мовчання» іранської словесності назвуть цей період літописці. Однак з часом освічені іранці, засвоївши арабо-ісламську культуру і релігію, зайняли провідні місця в управлінні Арабським халіфатом. Склалися сприятливі обставини для відродження рідної мови і літератури. У таких своєрідних умовах зійшла на небосхилі східної поезії ранішня зірка Рудакі.
Поет був прихильником фольклорних жанрів, епічних мотивів, міфічно-казкових образів стародавньої іранської культури доісламського періоду. Хоча чотиривірші – рубаї існували в іранській писемній літературі і до Рудакі, однак його внесок в обробку цієї малої жанрової форми дуже суттєвий. Рудакі, разом із талановитою плеядою молодих учнів, розвивав свою естетику вірша, створивши так званий «хорасанський» стиль. Він приніс у поезію і«свіжість ранішньої роси», і «шерехатість полови, розсипаної на току», і «важку селянську думу про врожай». Поет не пристосовувався до існуючих канонів панегіричної поезії, а творив свою, для якої зразком була народна пісня, недаремно у молоді роки він сам був народним співцем і музикантом. Естетика простого і звичайного, де зміст і форма зливаються в єдине ціле, стали сутністю його поезії. Із стародавньої іранської традиції він шле у структуру вірша зриму симетричність, універсальну поляризацію, вагомість іособливу музичну ясність. Завдяки цьому, наприклад, рубаї поета досягли поетичної завершеності і виразності, незважаючи на мінімальний обсяг чотиривірша. Рудакі шліфував кожний бейт, перетворюючи його у самостійний викінчений твір:
Без діла не дармуй, життя свого не гай,
Живи роботою, за неї вболівай!
Тому ми зустрічаємо у Рудакі чотиривірші з двохбейтовою композицією:
Малим задовольняйся, душею не криви,Будь вільний, нахилять не квапся голови.В добрі — забудь себе і не вдавайся е тугуВ нужді — про себе дбай і весело живи.
У цьому випадку рубаї розділяються на два завершені бейти (2 +2). У свою чергу кожний бейт поділяється на значущий рядок із висхідною інтонацією і завершальний — із нисхідною. Між собою два бейти пов'язані майже довільно, найчастіше римою і загальним настроєм. Однак найбільш типовою для рубаї є така схема: 2 + 1 + 1.
Створював Рудакі і різновиди касид: застільну — «хамрія», сатиричну— «хаджвія», траурну — «марсія». З успіхом творив Рудакі і у жанрі газелі, про що свідчить, наприклад, популярність його вірша «Знову вітер від мульяну повертає...» «Цар поетів» свого часу Унсурі (XI ст.), засмучуючись з приводу того, що йому не під силу писати газелі, подібні до створених Рудакі, визначав його стиль як незбагненний за своєю майстерністю: «рудаківар» — «рудакійський».Для наступних поколінь поетів Рудакі виступав як законодавець класичної поезії. Він мріяв про те, щоб світ був кращим, оспівував звичайну людину і прагнув досягти Гармонії і Краси і в творчості, і в звичайному людському житті. Це прагнення Гармонії і Краси і сьогодні залишається високою метою людства.
bukvasha.ru
Ніжинський Педагогічний Університет
ім. М.В. Гоголя
РЕФЕРАТ
«Рудакі – співець таджицького народу»
Ніжин
2004
РУДАКІ
(приблизно 858—941 рр.)
АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ
Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі — засновника поезії східного гуманізму — відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища — Панджруд — у перекладі означає «п'ять річок» («рудак» —річка, струмочок). Рідне селище поета — високогірна оаза, що потопає в розкішних садах, разюче контрастує із обпаленою сонцем мертвою напівпустелею. Через усе життя поет проніс у своєму серці любов до рідного краю та односельців і своєрідно виявив її, взявши за псевдонім назву свого маленького селища, а не пишномовний епітет або ім'я свого могутнього покровителя, як це робили тогочасні поети.
Стародавня легенда про Рудакі стверджує, що хлопчик народився сліпим. Ще змалку він виявив великі здібності до поезії та музики, мав чудову пам'ять. Його прекрасним голосом і музикальністю пишалося все селище. У вісім років він знав напам'ять усі сури Корану, що викликало у правовірних мусульман захоплення і трепетну повагу до хлопчика. Один із мандрівних музикантів узяв Рудакі до себе в науку, навчив його грати начанзі(різновид лютні), складати і співати під власний акомпанемент вірші. У ті далекі часи поезію недекламували, а співали.
Рудакі дуже рано пізнав смак слави та щастя поета, що співає для свого народу. Його вірші любив простий люд. їх вивчали напам'ять, передавали із уст в уста. Дуже популярною серед народу була, наприклад, газель, створенаще зовсім молодим поетом:
Жартуй із милою, часу не гай,
Бо світ наш — тільки сон, не забувай.
Прийдешньому радій, а що було — -^
Те викресли із пам'яті—та й край.
Зі мною люба дівчина моя,
Місяцевида гурія, мій рай.
Щасливий той, хто їв і роздавав,
Нещасний, хто згноїв свій урожай.
Як жаль, що світ наш — тільки сон і дим!
Тож пий вино й про завтра не гадай!
(переклад В.Мисика)
Однак молодий поет добре розумів ілюзорність цієї слави та щастя. Рудакі не міг не усвідомлювати, що усна пісня, творцем і виконавцем якої він був, живе лише у його селищі та найближчих околицях. Щоб голос поета забринів на всю міць і дійшов до всього народу і до нащадків, його треба було зафіксувати письмово. Але письмова поезія в тих умовах могла розвиватися тільки при дворі можновладного правителя.
Тим часом слава про молодого поета докотилася до Бухари — столиці держави васалів Саманідів, яка була північно-східною частиною могутньої імперії — Арабського халіфату. Рудакі запрошують в Бухару, де вінстає придворним поетом і радником володаря Насіра II. При дворі Саманідів поета оточили шаною і багатством, але ліру його змусили звучати для царя та придворних. Так починається новий період життя і творчості поета і найбільша його трагедія, яку переживали майже всі великі поети доби могутності халіфату, можливо, не завжди усвідомлюючи її, але завжди будучи погноблені нею — конфлікт поета і царя, який став однією із постійних і ведучих тем класичної поезії Близького Сходу.
При дворі Насіра П довкола Рудакі гуртується талановита молодь, для якої він — учитель і наставник. Досконало володіючи, арабською мовою, Рудакі, однак, прагне відродити поезію рідною мовою — фарсі. Він сам усе своє життя вивчав тонкощі рідної мови і навчав своїх учнів. Відчуваючи силу свого таланту, Рудакі мав право заявити:
Я між поетів найбагатшийІ найбистріший на слова.Як схочу, то в руках у менеІ мертвий камінь заспіва.
Незважаючи на велику популярність і славу поета серед народу, його стосунки із придворними і царем складалися дуже непросто. Трагічним був і фінал його життя. Тепер ми маємо незаперечні докази, що поет не був сліпим від народження. Його осліпив, можливо, деспотичний син Насіра IIза симпатії до учасників бухарського заколоту проти тиранії. Але сам Рудакі сприймає удари долі з певною іронією:
Змінився світ, і я змінивсь —такий талан людини.Дай палицю! Прийшла порадля палиці й торбини!
Поет помер у рідному селищі, останні роки свого життя провівши у вигнанні. Земляки не тільки поважали — обожнювали його. Повз могилу Рудакі не проїздили верхи, обов'язково злазили з коня і йшли пішки.
Всесвітня Рада Миру, вшановуючи пам'ять Рудакі в 1958 р., урочисто відзначила 1100-річчя від дня його народження.
Рудакі писав: «Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збутись дум: здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум». Принаймні трьома з них він володів — доброю вдачею, ім'ям хорошим, світлим розумом. «Добра вдача» поета не змінювалася навіть у найтрагічніші часи, про що свідчить гуманістичний оптимізм, характерний для його творчості. «Ім'я хороше» через буремні віки, прийшло до нас як символ безкорисного служіння прекрасному. А «світлий ум» засвідчують мудрі афористичні вислови, поетична спадщина митця, що стала безцінним надбанням людства.
ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА РУДАКІ
На превеликий жаль, більша частина творчої спадщини Рудакі для сучасних читачів безнадійно втрачена... Мабуть, більше дійшло до нас легенд про поета, ніж його творів. За переказами і легендами, Рудакі створив мільйон триста тисяч віршованих рядків. До наших днів дійшло лише кількасот. Разом з уривками творів, знайдених у наш час, його спадщина складає приблизно дві тисячі рядків, або тисячу байтів (двовіршів). Частка поетичного доробку Рудакі, що збереглася, — це справжні поетичні перлини, які пробуджують у душах людей почуття світлі і прекрасні. Писав Рудакі в чотирьох поетичних жанрах: касида, газель, рубаї, кита.
Відомий дослідник його творчості Й.Брагінський зазначав: «Подібно до того як за уламками скульптури ми впізнаємо геній Фідія, так і почерк справді великого поета ми можемо вгадати іноді в одному рядку». За стародавньою традицією все, що збереглося до наших часів із поетичної спадщини Рудакі, умовно можна розділити на три цикли. Як свідчить стародавня легенда, цар Соломон у юні роки створив любовну поему — «Пісню над піснями», в зрілі роки — книгу повчальних притч, у старості — «Екклезіаст» — твір, сповнений розчарувань і філософського скепсису. Подібно до легендарного царя Соломона, вже реальний поет Стародавньої Індії (VП ст.) Бхартріхарі залишив написані, вірогідно в різні роки життя, «Книгу кохання», «Книгу повчань», «Книгу розчарувань». І у творчій спадщині Рудакі можна виявити ці три цикли, можливо, укладені поетом у різні роки.
Насамперед, це фрагменти ліричних,любовних віршів,що містять і пейзажну лірику, і освідчення в коханні, і вакхічну поезію. Рудакі сповідував універсальну філософську ідею любові — влади серця, яку вважав рушійноюсилою суспільного розвитку. Інтимна лірика Рудакі вишукана за формою і трагічна за змістом: «О дівчино! Розлуки буревій // З корінням вирвав цвіт моїх надій!» Або: «Кучері - кучері, стан — як струна, // Тілом — квітуча, очима — сумна». Поезія натхненного кохання створює ніжний образ прекрасної рабині. Про трагічну любов поета і дівчини-рабині наступні покоління складатимуть легенди:
Зрівняв би тебе з кипарисом, якби він
тюльпанами вкрився,Зрівняв би із миртом зеленим, якби він
з троянди розвився.
У центрі інтимної лірики Рудакі — любовні переживання ліричного героя, його пристрасні душевні поривання, трагічні ноти нерозділеного кохання:
Ім'я твоє почувши, всім серцем я радію.Твоїм живу я щастям, тобою молодію.А як почую звістку й та звістка
не від тебе, —Тоді втрачаю раптом і радість і надію.
Інколи в одному рубаї (чотиривірші) Рудакі розгортає перед нами справжню «маленьку трагедію», дійовими особами якої, наприклад, виступають ліричний герой, його кохана та її батько. В ньому є все — і хвилюючий, інтригуючий сюжет, і виразні, глибоко психологічні образи, і цілий спектр почуттів закоханих:
—Прийшла. — Хто? — Дорога. — Коли? —
Як день зайнявся,
— Чого ж боялася? — Щоб батько
не дізнався.Я цілував її. — В лице? — О ні, в уста.
— В уста? — Ні, в сердолік. — І що ж? —
Він цукром здався.
Другий цикл поезій Рудакі об'єднує ряддидактичнихвіршів, окремі бейти та уривки із семи поем - маснаві. Збереглися навіть назви двох із семи поем, які були створені поетом у різні роки, і дата написання однієї з них:«Сонцеворот» — поетичний виклад повчального твору про жіночі хитрощі «Сіндбад-наме»; «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу однойменного пехлевійського твору, виконаний Рудакі 932 року.
«Каліла і Дімна» Рудакі складалася із дванадцяти тисяч бейтів. Довгі роки із цієї поеми нам був відомий лише один бейт. На сьогоднішній день знайдено приблизно сто двадцять бейтів, тобто один відсоток від загального обсягу поеми.
Рудакі вірив, що поетичне слово здатне змінити людину. Подібно до Діогена, що блукав з ліхтарем у пошуках людини, Рудакі намагався світлом своєї поезії осяяти в людині її внутрішню гуманістичну сутність. Тому в йогопоезіях з'являються моральні повчання і настанови, які, на думку поета, мали допомогти людині звільнитися від окремих негативних рис і уникнути небезпеки духовного зубожіння:
Як стане підлий частувать,
не доторкайсь їди,
Тих прісних ласощів до уст і крихти
не клади.
Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній,В його воді є гіркота — не пий його води.Хай спрага в тебе на устах, хай
мучить печія.Ти повз його квітучий сад,
не глянувши, пройди.Замість квіток, із верховіть там
капле камфора,Ртуть виступає на плодах — такі
в ньому плоди.
У своїй поезії він звертався до коранічних образів і сюжетів, зокрема до образу Ісуса, який входить у пантеон шести найголовніших пророків ісламу:
Хоч єсть і в тебе гострий меч,
але вбивать не смій!
Не буде в Бога забуття жорстокості твоїй.Не для насильника той меч
загартував коваль,
Як не для оцту виноград кладе у чан давій.Колись убитого Ісус побачив на шляхуІ з дива палець прикусив, і засудив розбій.Сказав:—Кого ж ти погубив,
що у крові лежиш?І від чиєї ж то руки загине лиходій?Даремно пальця не труди, в чужий
не стукай дім,Бо прийде час — і кулаком застукають
у твій.
Образ Ісуса символізує в поезії Рудакі владу розуму. Ісус зображений не Сином Отця Небесного, а згідно з коранічними уявленнями — Пророком, що несе людям істину Божу. Ідеологія раціоналізму, яку сповідував гуманістРудакі, вступає інколи в протиріччя з релігійними уявленнями самого поета: життя — це мить між тим, що було, і тим, що буде.Тому поет писав:
Цьому хисткому світу не радій:Він тільки дурить, хитрий лицедій.Добро його за казочку вважай,А зло його витримувать умій.
І, нарешті, віршірозчарування.Рудакі все своє життя намагався допомогти людині стати Людиною, незважаючи на її соціальний стан:
Одне бажання тільки й мав я —
для них зразком високим стати,Та тільки жаль один дістав
я з усіх Всевишнього дарі
У жанрікитапоет розчаровано резюмує:
Як жаль, що діти нерозумніУ мудрих родяться батьківІ що ніхто знання й освітиУспадкувати не зумів.
Але найяскравішим твором серед поезіїрозчаруванняРудакі є «Елегія на старість». Порівнюючи своє минуле із сучасним життям, поет філософськи мудро оцінює своє становище як явище метаморфозне (згадайте «Мета-морфози» Овідія). До тих змін, що відбулися з ним, поет готувався все своє життя і сприймає їх, наче випробування долі, неминучість і сенс якої відомі дише Всевишньому:
Минулася пора його, минулась дружба щира,Минув той час, коли він був найпершим
у еміра!
Ти знайдеш вірші Рудакі у шаха на столі,їх шанували і тоді всі владарі землі.Минув той час, як віддавав йому весь
світ пошану.Минув той час, коли він був
поетом Хорасану!..Змінився світ, і я змінивсь, — такий
талан людини.Дай палицю! Прийшла пора для палиці
й торбини!
ТВОРЕЦЬ КЛАСИЧНОГО ХОРАСАНСЬКОГО СТИЛЮ
До VIст. на батьківщині Рудакі (територія сучасного Таджикистану) розквітала самобутня согдійська культура, духовною основою якої була релігія зороастризму. Предки таджиків — согдійці — знали багато мистецтв і ремесел. Вже на початку нашої ери існувала согдійська писемність. Фрагменти цієї писемності свідчать про наявність художніх елементів, які вже в ті часи склалися в согдійській мові. Согдійським літературним пам'яткам притаманні відточений стиль, образність, афористичність.
Вторгнення в Іран і Середню Азію військ Арабського халіфату завдало смертельного удару стародавній культурі. «Століттям мовчання» іранської словесності назвуть цей період літописці. Однак з часом освічені іранці, засвоївши арабо-ісламську культуру і релігію, зайняли провідні місця в управлінні Арабським халіфатом. Склалися сприятливі обставини для відродження рідної мови і літератури. У таких своєрідних умовах зійшла на небосхилі східної поезії ранішня зірка Рудакі.
Поет був прихильником фольклорних жанрів, епічних мотивів, міфічно-казкових образів стародавньої іранської культури доісламського періоду. Хоча чотиривірші – рубаї існували в іранській писемній літературі і до Рудакі, однак його внесок в обробку цієї малої жанрової форми дуже суттєвий. Рудакі, разом із талановитою плеядою молодих учнів, розвивав свою естетику вірша, створивши так званий «хорасанський» стиль. Він приніс у поезію і«свіжість ранішньої роси», і «шерехатість полови, розсипаної на току», і «важку селянську думу про врожай». Поет не пристосовувався до існуючих канонів панегіричної поезії, а творив свою, для якої зразком була народна пісня, недаремно у молоді роки він сам був народним співцем і музикантом. Естетика простого і звичайного, де зміст і форма зливаються в єдине ціле, стали сутністю його поезії. Із стародавньої іранської традиції він шле у структуру вірша зриму симетричність, універсальну поляризацію, вагомість іособливу музичну ясність.Завдяки цьому, наприклад, рубаї поета досягли поетичної завершеності і виразності, незважаючи на мінімальний обсяг чотиривірша. Рудакі шліфував кожний бейт, перетворюючи його у самостійний викінчений твір:
Без діла не дармуй, життя свого не гай,
Живи роботою, за неї вболівай!
Тому ми зустрічаємо у Рудакі чотиривірші з двохбейтовою композицією:
Малим задовольняйся, душею не криви,Будь вільний, нахилять не квапся голови.В добрі — забудь себе і не вдавайся е тугуВ нужді — про себе дбай і весело живи.
У цьому випадку рубаї розділяються на два завершені бейти (2 +2). У свою чергу кожний бейт поділяється назначущийрядок ізвисхідноюінтонацією ізавершальний—ізнисхідною.Між собою два бейти пов'язані майже довільно, найчастіше римою і загальним настроєм. Однак найбільш типовою для рубаї є така схема: 2 + 1 + 1.
Створював Рудакі і різновиди касид: застільну — «хамрія», сатиричну— «хаджвія», траурну — «марсія». З успіхом творив Рудакі і у жанрі газелі, про що свідчить, наприклад, популярність його вірша «Знову вітер від мульяну повертає...» «Цар поетів» свого часу Унсурі (XI ст.), засмучуючись з приводу того, що йому не під силу писати газелі, подібні до створених Рудакі, визначав його стиль як незбагненний за своєю майстерністю: «рудаківар» — «рудакійський».Для наступних поколінь поетів Рудакі виступав як законодавець класичної поезії. Він мріяв про те, щоб світ був кращим, оспівував звичайну людину і прагнув досягти Гармонії і Краси і в творчості, і в звичайному людському житті. Це прагнення Гармонії і Краси і сьогодні залишається високою метою людства.
superbotanik.net
Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі — засновника поезії східного гуманізму — відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища — Панджруд — у перекладі означає «п'ять річок» («рудак» —річка, струмочок). Рідне селище поета — високогірна оаза, що потопає в розкішних садах, разюче контрастує із обпаленою сонцем мертвою напівпустелею. Через усе життя поет проніс у своєму серці любов до рідного краю та односельців і своєрідно виявив її, взявши за псевдонім назву свого маленького селища, а не пишномовний епітет або ім'я свого могутнього покровителя, як це робили тогочасні поети.
Стародавня легенда про Рудакі стверджує, що хлопчик народився сліпим. Ще змалку він виявив великі здібності до поезії та музики, мав чудову пам'ять. Його прекрасним голосом і музикальністю пишалося все селище. У вісім років він знав напам'ять усі сури Корану, що викликало у правовірних мусульман захоплення і трепетну повагу до хлопчика. Один із мандрівних музикантів узяв Рудакі до себе в науку, навчив його грати на чанзі (різновид лютні), складати і співати під власний акомпанемент вірші. У ті далекі часи поезію недекламували, а співали.
Рудакі дуже рано пізнав смак слави та щастя поета, що співає для свого народу. Його вірші любив простий люд. їх вивчали напам'ять, передавали із уст в уста. Дуже популярною серед народу була, наприклад, газель, створенаще зовсім молодим поетом:
Жартуй із милою, часу не гай,
Бо світ наш — тільки сон, не забувай.
Прийдешньому радій, а що було — -^
Те викресли із пам'яті — та й край.
Зі мною люба дівчина моя,
Місяцевида гурія, мій рай.
Щасливий той, хто їв і роздавав,
Нещасний, хто згноїв свій урожай.
Як жаль, що світ наш — тільки сон і дим!
Тож пий вино й про завтра не гадай!
(переклад В.Мисика)
Однак молодий поет добре розумів ілюзорність цієї слави та щастя. Рудакі не міг не усвідомлювати, що усна пісня, творцем і виконавцем якої він був, живе лише у його селищі та найближчих околицях. Щоб голос поета забринів на всю міць і дійшов до всього народу і до нащадків, його треба було зафіксувати письмово. Але письмова поезія в тих умовах могла розвиватися тільки при дворі можновладного правителя.
Тим часом слава про молодого поета докотилася до Бухари — столиці держави васалів Саманідів, яка була північно-східною частиною могутньої імперії — Арабського халіфату. Рудакі запрошують в Бухару, де вінстає придворним поетом і радником володаря Насіра II. При дворі Саманідів поета оточили шаною і багатством, але ліру його змусили звучати для царя та придворних. Так починається новий період життя і творчості поета і найбільша його трагедія, яку переживали майже всі великі поети доби могутності халіфату, можливо, не завжди усвідомлюючи її, але завжди будучи погноблені нею — конфлікт поета і царя, який став однією із постійних і ведучих тем класичної поезії Близького Сходу.
Возможно вы искали - Реферат: Русская пейзажная живопись
При дворі Насіра П довкола Рудакі гуртується талановита молодь, для якої він — учитель і наставник. Досконало володіючи, арабською мовою, Рудакі, однак, прагне відродити поезію рідною мовою — фарсі. Він сам усе своє життя вивчав тонкощі рідної мови і навчав своїх учнів. Відчуваючи силу свого таланту, Рудакі мав право заявити:
Я між поетів найбагатшийІ найбистріший на слова.Як схочу, то в руках у менеІ мертвий камінь заспіва.
Незважаючи на велику популярність і славу поета серед народу, його стосунки із придворними і царем складалися дуже непросто. Трагічним був і фінал його життя. Тепер ми маємо незаперечні докази, що поет не був сліпим від народження. Його осліпив, можливо, деспотичний син Насіра IIза симпатії до учасників бухарського заколоту проти тиранії. Але сам Рудакі сприймає удари долі з певною іронією:
Змінився світ, і я змінивсь —такий талан людини.Дай палицю! Прийшла порадля палиці й торбини!
Поет помер у рідному селищі, останні роки свого життя провівши у вигнанні. Земляки не тільки поважали — обожнювали його. Повз могилу Рудакі не проїздили верхи, обов'язково злазили з коня і йшли пішки.
Всесвітня Рада Миру, вшановуючи пам'ять Рудакі в 1958 р., урочисто відзначила 1100-річчя від дня його народження.
Рудакі писав: «Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збутись дум: здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум». Принаймні трьома з них він володів — доброю вдачею, ім'ям хорошим, світлим розумом. «Добра вдача» поета не змінювалася навіть у найтрагічніші часи, про що свідчить гуманістичний оптимізм, характерний для його творчості. «Ім'я хороше» через буремні віки, прийшло до нас як символ безкорисного служіння прекрасному. А «світлий ум» засвідчують мудрі афористичні вислови, поетична спадщина митця, що стала безцінним надбанням людства.
ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА РУДАКІ
Похожий материал - Реферат: Русский авангард. Основные направления и мастера
На превеликий жаль, більша частина творчої спадщини Рудакі для сучасних читачів безнадійно втрачена... Мабуть, більше дійшло до нас легенд про поета, ніж його творів. За переказами і легендами, Рудакі створив мільйон триста тисяч віршованих рядків. До наших днів дійшло лише кількасот. Разом з уривками творів, знайдених у наш час, його спадщина складає приблизно дві тисячі рядків, або тисячу байтів (двовіршів). Частка поетичного доробку Рудакі, що збереглася, — це справжні поетичні перлини, які пробуджують у душах людей почуття світлі і прекрасні. Писав Рудакі в чотирьох поетичних жанрах: касида, газель, рубаї, кита.
Відомий дослідник його творчості Й.Брагінський зазначав: «Подібно до того як за уламками скульптури ми впізнаємо геній Фідія, так і почерк справді великого поета ми можемо вгадати іноді в одному рядку». За стародавньою традицією все, що збереглося до наших часів із поетичної спадщини Рудакі, умовно можна розділити на три цикли. Як свідчить стародавня легенда, цар Соломон у юні роки створив любовну поему — «Пісню над піснями», в зрілі роки — книгу повчальних притч, у старості — «Екклезіаст» — твір, сповнений розчарувань і філософського скепсису. Подібно до легендарного царя Соломона, вже реальний поет Стародавньої Індії (VП ст.) Бхартріхарі залишив написані, вірогідно в різні роки життя, «Книгу кохання», «Книгу повчань», «Книгу розчарувань». І у творчій спадщині Рудакі можна виявити ці три цикли, можливо, укладені поетом у різні роки.
Насамперед, це фрагменти ліричних, любовних віршів , що містять і пейзажну лірику, і освідчення в коханні, і вакхічну поезію. Рудакі сповідував універсальну філософську ідею любові — влади серця, яку вважав рушійноюсилою суспільного розвитку. Інтимна лірика Рудакі вишукана за формою і трагічна за змістом: «О дівчино! Розлуки буревій // З корінням вирвав цвіт моїх надій!» Або: «Кучері - кучері, стан — як струна, // Тілом — квітуча, очима — сумна». Поезія натхненного кохання створює ніжний образ прекрасної рабині. Про трагічну любов поета і дівчини-рабині наступні покоління складатимуть легенди:
Зрівняв би тебе з кипарисом, якби він
тюльпанами вкрився,Зрівняв би із миртом зеленим, якби він
з троянди розвився.
У центрі інтимної лірики Рудакі — любовні переживання ліричного героя, його пристрасні душевні поривання, трагічні ноти нерозділеного кохання:
Ім'я твоє почувши, всім серцем я радію.Твоїм живу я щастям, тобою молодію.А як почую звістку й та звістка
не від тебе, —Тоді втрачаю раптом і радість і надію.
Інколи в одному рубаї (чотиривірші) Рудакі розгортає перед нами справжню «маленьку трагедію», дійовими особами якої, наприклад, виступають ліричний герой, його кохана та її батько. В ньому є все — і хвилюючий, інтригуючий сюжет, і виразні, глибоко психологічні образи, і цілий спектр почуттів закоханих:
— Прийшла. — Хто? — Дорога. — Коли? —
Як день зайнявся,
— Чого ж боялася? — Щоб батько
не дізнався.Я цілував її. — В лице? — О ні, в уста.
— В уста? — Ні, в сердолік. — І що ж? —
Він цукром здався.
Очень интересно - Реферат: Русский печной изразец
Другий цикл поезій Рудакі об'єднує ряд дидактичних віршів, окремі бейти та уривки із семи поем - маснаві. Збереглися навіть назви двох із семи поем, які були створені поетом у різні роки, і дата написання однієї з них:«Сонцеворот» — поетичний виклад повчального твору про жіночі хитрощі «Сіндбад-наме»; «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу однойменного пехлевійського твору, виконаний Рудакі 932 року.
«Каліла і Дімна» Рудакі складалася із дванадцяти тисяч бейтів. Довгі роки із цієї поеми нам був відомий лише один бейт. На сьогоднішній день знайдено приблизно сто двадцять бейтів, тобто один відсоток від загального обсягу поеми.
Рудакі вірив, що поетичне слово здатне змінити людину. Подібно до Діогена, що блукав з ліхтарем у пошуках людини, Рудакі намагався світлом своєї поезії осяяти в людині її внутрішню гуманістичну сутність. Тому в йогопоезіях з'являються моральні повчання і настанови, які, на думку поета, мали допомогти людині звільнитися від окремих негативних рис і уникнути небезпеки духовного зубожіння:
Як стане підлий частувать,
не доторкайсь їди,
Тих прісних ласощів до уст і крихти
не клади.
Печені теж не зачіпай, бо є отрута в ній,В його воді є гіркота — не пий його води.Хай спрага в тебе на устах, хай
мучить печія.Ти повз його квітучий сад,
не глянувши, пройди.Замість квіток, із верховіть там
капле камфора,Ртуть виступає на плодах — такі
в ньому плоди.
У своїй поезії він звертався до коранічних образів і сюжетів, зокрема до образу Ісуса, який входить у пантеон шести найголовніших пророків ісламу:
Хоч єсть і в тебе гострий меч,
але вбивать не смій!
Не буде в Бога забуття жорстокості твоїй.Не для насильника той меч
загартував коваль,
Як не для оцту виноград кладе у чан давій.Колись убитого Ісус побачив на шляхуІ з дива палець прикусив, і засудив розбій.Сказав: — Кого ж ти погубив,
що у крові лежиш?І від чиєї ж то руки загине лиходій?Даремно пальця не труди, в чужий
не стукай дім,Бо прийде час — і кулаком застукають
у твій.
Образ Ісуса символізує в поезії Рудакі владу розуму. Ісус зображений не Сином Отця Небесного, а згідно з коранічними уявленнями — Пророком, що несе людям істину Божу. Ідеологія раціоналізму, яку сповідував гуманістРудакі, вступає інколи в протиріччя з релігійними уявленнями самого поета: життя — це мить між тим, що було, і тим, що буде.Тому поет писав:
Цьому хисткому світу не радій:Він тільки дурить, хитрий лицедій.Добро його за казочку вважай,А зло його витримувать умій.
Вам будет интересно - Реферат: Русский художник 18 века Антон Павлович Лосенко
І, нарешті, вірші розчарування . Рудакі все своє життя намагався допомогти людині стати Людиною, незважаючи на її соціальний стан:
Одне бажання тільки й мав я —
для них зразком високим стати,Та тільки жаль один дістав
я з усіх Всевишнього дарі
У жанрі кита поет розчаровано резюмує:
Як жаль, що діти нерозумніУ мудрих родяться батьківІ що ніхто знання й освітиУспадкувати не зумів.
Але найяскравішим твором серед поезії розчарування Рудакі є «Елегія на старість». Порівнюючи своє минуле із сучасним життям, поет філософськи мудро оцінює своє становище як явище метаморфозне (згадайте «Мета-морфози» Овідія). До тих змін, що відбулися з ним, поет готувався все своє життя і сприймає їх, наче випробування долі, неминучість і сенс якої відомі дише Всевишньому:
Минулася пора його, минулась дружба щира,Минув той час, коли він був найпершим
у еміра!
Ти знайдеш вірші Рудакі у шаха на столі,їх шанували і тоді всі владарі землі.Минув той час, як віддавав йому весь
світ пошану.Минув той час, коли він був
поетом Хорасану!..Змінився світ, і я змінивсь, — такий
талан людини.Дай палицю! Прийшла пора для палиці
й торбини!
ТВОРЕЦЬ КЛАСИЧНОГО ХОРАСАНСЬКОГО СТИЛЮ
До VIст. на батьківщині Рудакі (територія сучасного Таджикистану) розквітала самобутня согдійська культура, духовною основою якої була релігія зороастризму. Предки таджиків — согдійці — знали багато мистецтв і ремесел. Вже на початку нашої ери існувала согдійська писемність. Фрагменти цієї писемності свідчать про наявність художніх елементів, які вже в ті часи склалися в согдійській мові. Согдійським літературним пам'яткам притаманні відточений стиль, образність, афористичність.
Вторгнення в Іран і Середню Азію військ Арабського халіфату завдало смертельного удару стародавній культурі. «Століттям мовчання» іранської словесності назвуть цей період літописці. Однак з часом освічені іранці, засвоївши арабо-ісламську культуру і релігію, зайняли провідні місця в управлінні Арабським халіфатом. Склалися сприятливі обставини для відродження рідної мови і літератури. У таких своєрідних умовах зійшла на небосхилі східної поезії ранішня зірка Рудакі.
Похожий материал - Реферат: Русское искусство 18 века
Поет був прихильником фольклорних жанрів, епічних мотивів, міфічно-казкових образів стародавньої іранської культури доісламського періоду. Хоча чотиривірші – рубаї існували в іранській писемній літературі і до Рудакі, однак його внесок в обробку цієї малої жанрової форми дуже суттєвий. Рудакі, разом із талановитою плеядою молодих учнів, розвивав свою естетику вірша, створивши так званий «хорасанський» стиль. Він приніс у поезію і«свіжість ранішньої роси», і «шерехатість полови, розсипаної на току», і «важку селянську думу про врожай». Поет не пристосовувався до існуючих канонів панегіричної поезії, а творив свою, для якої зразком була народна пісня, недаремно у молоді роки він сам був народним співцем і музикантом. Естетика простого і звичайного, де зміст і форма зливаються в єдине ціле, стали сутністю його поезії. Із стародавньої іранської традиції він шле у структуру вірша зриму симетричність, універсальну поляризацію, вагомість іособливу музичну ясність. Завдяки цьому, наприклад, рубаї поета досягли поетичної завершеності і виразності, незважаючи на мінімальний обсяг чотиривірша. Рудакі шліфував кожний бейт, перетворюючи його у самостійний викінчений твір:
Без діла не дармуй, життя свого не гай,
Живи роботою, за неї вболівай!
Тому ми зустрічаємо у Рудакі чотиривірші з двохбейтовою композицією:
Малим задовольняйся, душею не криви,Будь вільний, нахилять не квапся голови.В добрі — забудь себе і не вдавайся е тугуВ нужді — про себе дбай і весело живи.
У цьому випадку рубаї розділяються на два завершені бейти (2 +2). У свою чергу кожний бейт поділяється на значущий рядок із висхідною інтонацією і завершальний — із нисхідною . Між собою два бейти пов'язані майже довільно, найчастіше римою і загальним настроєм. Однак найбільш типовою для рубаї є така схема: 2 + 1 + 1.
Створював Рудакі і різновиди касид: застільну — «хамрія», сатиричну— «хаджвія», траурну — «марсія». З успіхом творив Рудакі і у жанрі газелі, про що свідчить, наприклад, популярність його вірша «Знову вітер від мульяну повертає...» «Цар поетів» свого часу Унсурі (XI ст.), засмучуючись з приводу того, що йому не під силу писати газелі, подібні до створених Рудакі, визначав його стиль як незбагненний за своєю майстерністю: «рудаківар» — «рудакійський».Для наступних поколінь поетів Рудакі виступав як законодавець класичної поезії. Він мріяв про те, щоб світ був кращим, оспівував звичайну людину і прагнув досягти Гармонії і Краси і в творчості, і в звичайному людському житті. Це прагнення Гармонії і Краси і сьогодні залишається високою метою людства.
cwetochki.ru
Реферат на тему:
Район Рудаки (тадж. ноҳияи Рӯдакӣ; перс. ناحیۀ رودکی) — район республиканского подчинения в Таджикистане.
Образован в сентябре 1927 года как Лакай-Таджикский район Хисарского вилаята Таджикской АССР. 21 января 1935 года переименован в Кокташский район Сталинабадской области Таджикской ССР. В 1970 году в честь 100-летнего юбилея В.И. Ленина переименован в Ленинский район.
Постановлением Маджлиси Милли Маджлиса Оли Республики Таджикистан № 462 от 21 ноября 2003 года в честь основоположника персидско-таджикской поэзии Абу Абдаллаха Рудаки переименован в район Рудаки.[1]
В русскоязычных СМИ Таджикистана также встречается другой вариант русского названия района - Рудакинский район.[2]
Районный центр - посёлок городского типа Сомониён, расположен в 17 км южнее города Душанбе.
Район Рудаки расположен в Гиссарской долине. На севере и северо-востоке граничит с Варзобским, Гиссарским, Шахринавским и Вахдаским районами республиканского подчинения Таджикистана, на западе - с Сурхандаринской областью Узбекистана, на юге и востоке - с Кубадиянским, Джиликульским, Хуросонским, Яванским районами Хатлонской области Таджикистана.
Территория района Рудаки составляет 1812 км². Население района, по данным 2008 года, составлял 260 389 человек.
В состав района Рудаки входят 3 посёлка — Сомониён, Навабад и Мирзо Турсунзода, а также 13 сельских общин (тадж. ҷамоат)[3]:
| Административное деление района Рудаки | |||||||||||
| Гулистон | 31680 | ||||||||||
| Зайнабабад | 36716 | ||||||||||
| Киблаи | 10612 | ||||||||||
| Лохур | 15424 | ||||||||||
| Рохати | 26976 | ||||||||||
| Русия | 22162 | ||||||||||
| Сарикишти | 26584 | ||||||||||
| Султанабад | 13180 | ||||||||||
| Чимтеппа | 26342 | ||||||||||
| Чоргултеппа | 25392 | ||||||||||
| Чоряккорон | 20657 | ||||||||||
| Эсанбой | 15920 | ||||||||||
| Чортеппа | 25400 | ||||||||||
Главой района Рудаки является Председатель Хукумата, который назначается Президентом Республики Таджикистан. Главой правительства района Рудаки является Председатель Исполнительного органа государственной власти. Законодательный орган района Рудаки — Маджлис народных депутатов, избирается всенародно на 5 лет.
Археологические раскопки свидетельствуют о том, что на нынешней территории района Рудаки с древнейших времён проживали люди, занимались выращиванием сельскохозяйственных культур, животноводством и ремеслом. В разные эпохи территория района входила в состав Согда, Бактрии, Сасанидской империи, Кушанского царства, Саманидского эмирата, Газневидского султаната, Монгольской империи, султаната Темуридов, Шейбанидов и Бухарского эмирата.
В районе в результате археологических раскопок выявлены такие историко-археологические комплексы как:
В районе функционируют 27 промышленных предприятий, 33 строительных организаций, 3 транспортных, 2 геологоразведочных, 10 предприятий коммунального и бытового назначения, 8 рынков, 3 центра торговли и более 3000 тыс. фермерских–дехканских хозяйств.
wreferat.baza-referat.ru
10. 00. 00. ИЛМ? ОИФИЛОЛОГЙ10. 00. 00. ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ10. 00. 00. PHILOLOGICAL SCIENCES10. 01. 00. АДАБИЁТШИНОС?10. 01. 00. ЛИТЕРАТУРОВЕДЕНИЕ 10. 01. 00 LITERATURE10. 01. 03. АДАБИЁТИ МАРДУМИ КИШВАР? ОИ ХОРИ?10. 01. 03. ЛИТЕРАТУРА НАРОДОВ СТРАН ЗАРУБЕЖЬЯ10. 01. 03. LITERATURE OF THE PEOPLE OF THE COUNTRY AND ABROADУДК 8T1 А.Р. ХАЙЗЕРББК 83,3 TРУДАКИ НА ЯЗЫКЕ ГОРАЦИЯВ некоторых исследованиях по истории переводов восточной классики в Европе упоминается довольно редкий латинский перевод части «Бахористона» Абдурахмана Джами австрийского ученого Бернхарда фон Йениша (Jenisch, Bernhard, 1734−1807) в книге «Персидская антология» (Anthologia Persica, Sev Selecta E Diversis Persis Avctoribvs Exempla In Latinvm Translata… (Полное название см. в № 9 библиографии). Очевидно, что практически никто из этих исследователей даже не перелистал этот труд.1 А в нем содержатся кроме перевода 22 притч из нравоучительного сборника Абдурахмана Джами одинадцать «биографий» восточных классиков, таких как Энвери, Дакики, Ансари, Саади, Хафиз, Фирдоуси и, наконец, Рудаки2, сведения о которых почерпнуты автором3 из того же «Бахористона». Мало того, раздел о Рудаки содержит и самые первые в Европе переводы из трех стихотворений родоначальника персидско-таджикской поэзии!«Биография» (Vitae celebriorum quorundam poetarum. Rudegi) Рудаки у Йениша очень кратка, практически повторяющая его первоисточник: «Вай аз Мовароуннахр аст ва аз модар нобино зодааст… Йениш пишет вслед за Джами: Rudegi, ortus e provincia Transoxana, caecus in lucemeditus est. Verum adeo acuta, promtaque mentis acie pollebat, ut septimo iam aetatis anno Coranum totum memoria tenuerit- moxhu naniores litteras didicerit, & amp- versus elegantes prorsus fingere coeperit. Ob vocis amoenitatem magistro musicae usus, Chelyn pulsare addidicit, in caque arte admodum excelluit. In aula Naessaer ibn Ahmed (dd) Samanensis educatus, ducentos habebat seruos, & amp- quadrigenti cameli sub cius supellectile ac farcinis fariscebant. Nullus postea poetarum ad tantas opes peruenit. Eius carmina, (fides fit penes auctorem) ad centum libros excreuerunt: in commentario vero Jemini mille millia, & amp- tercenta eius carmina exstare dicuntur. Sequens fragmentum laudem vini continer: (Далее следует цитата из стиха Рудаки о вине, к которой мы обратимся несколько позже (9, 61).dd Прим. Йениша: Naessaer ibn Ahmed fuit tertius imperant ex Dynastia Samanidarum. Mohamed decimus Chalifa e familia Abassidarum ei praefecturam provninciae Transoxanae derulit an. Heg. (Hegira) 261, qui incedit in qn Chr. 874. Herb (elot). Bibl (iothecae). Orient. (ale). «Наср ибн Ахмед -третий император из рода Саманидов». Далее автор почему-то ведет речь о Мохамеде из династии Абассидов. В этом примечании Йениш ссылается на «Восточную библиотеку» Д, Эрбло. У последнего статья о Нассере ибн Ахмеде (8, 660) стоит сразу за Нассером Абассидом (8, 659). Возможна невольная контаминация (?).Далее Йениш приводит историю о переносе шахского двора из Бухары в Герат и том, как Рудаки одним единственным стихом подвиг шаха вернуться на родину в пересказе Джами: Et in aliquibus Chronicis (gg) resertur, Naessaerum Ahmedis silium Merw schachdschana (hh) descendisse. Ibique longo tempore commoratum suisse: cum vero proceres in urbem Bachoram (ii) cuisque palatia, & amp- hortos animo multum propenderent, Rudegium multis muneribus ab ipsis sollicitatum, instigatum que suisse, ut carmen componerer, quod Bachoram eundi desiderium excitaret, idque ad harmonicos modulos55НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015Chelyos, ubi commodum suerit, Regi recitaret. Quodam mane quum Rex ientaculum sumeret, ipse Chelyn pulsait, & amp- sequentia carmina cecinit (Следует цитата из стиха Рудаки «Буи Чуй Мулиён», к которой мы обратимся несколько позже) (9, 63).gg — Прим. Иениша: Iuxta Herbelotium tarichi guzide: Seu Selecta historica — «Следуя Д, Эрбло, это — & quot-Тарихи гузиде" — Избранная история».hh Прим. Йениша: Schahdschan est epitetum urbis Merw ad districtionem ab alia eius demominis in Chorasan,& amp- idem significum act: Deliciae Regis, Herb (elot) — «Шахджан — эпитет города Мерва в области Хоросан и означает «радость, удовольствие царей», Д, Эрбло (см. 8, 584). Прим. авт. Йениш, хотя и читал Д, Эрбло, все же не обратил внимания на то, что последний верно указал в этой историине Мере, а Герат (уД, Эрбло- Herat, см. 8, 710)ii — Прим. Йениша: Bochara proviciae Transoxanae caput suit, antequam imperii sedes Samarcandum translate suisset — Бухара была главным городом Трансоксонии до переноса столицы в Самарканд.При чтении строк Йениша сразу видно, что он почти буквально передал слова Джами о Рудаки, начиная со строки «Вай аз Мовароуннахр (Йениш только переделал это обозначение в Трансоксонию, что одно и тоже) аст ва аз модар нобино зода шудааст… «, т. е., что он родился слепым и т. д. (1, 129). И дальше о том, что Рудаки знал священный Коран наизусть: «Verum adeo acuta, promtaque mentis acie pollebat, ut septimo iam aetatis anno Coranum totum memoria tenuerit- moxhu naniores litteras didicerit» (Ammo чунон закй ва тезвахм буд, ки дар хаштсолагй Куръонро ба тамом хифз кард ва кироат бемухт ва шеър гуфтан гирифт и т. д.» И так вплоть до конечных строк небольшого раздела у Джами «Ва дар базъе таворих ин хикоятро ба султон Санчару амир Муиззй нисбат кардаанд. Валлоху таоло аълам» (1, 131). Haec carmina Regis animum usque adeo incenderunt, ut illico non nisi interula indutus & amp- sandalis equum conscenderit, atque iter diei unius consecerit. In aliquibus Chronicis haec historia Sultano Saendschirae, (kk) & amp- Emiro Mu-azi attribuitur (9, 63). Йениш лишь только опустил последнее предложение, обращенное к Аллаху.kk — Прим. Йениша: Sultan Sandschiar suit sextut Sultanus e primario stirpis Selcudschidarom ramo. Herb (elot) — Султан Саджар — шестой султан из рода Сельджукидов. Д, Эрбло (8, 741).Приведем первый из стихов Рудаки, переложенный фон Йенишем под названием «Фрагмент о вине»:Sequens fragmentum vini continet:Quisquis hoc rubri coloris vinum viderit, lllud a liquefacto onyche haud distinxerit.Utrumque enim gemma est-Verum naturae ductu hoc congelata,Liquefacta illud gemma est:Vix palpata ambas colore imbuit manus,Et vix gustata in verticem capitis ascendit (ee) (9,61)(ee) Прим. Йениша: i.c. vinum hoc adeo densum est, ut palpatum manibus adbaereat- adeo generosum, ut illico caput petat. & quot-- «т.е., это вино такое густое, что окрашивает руки, такое крепкое, что возносит разум».Это перевод отрывка из стихотворения Рудаки «Рудаки чанг баргирифту навохт. «, причем вольный и несколько отличающийся от авторской редакции:ТекстЙениша (перс.):Он шароби акиц? ?ар ки бидид,Аз а? и?и гудохта нашинохт.?ар ду як цав? аранд, лек ба табъ Ин бияфсурду он дигар бигдохт. Нобасуда ду даст рангин кард, Ночашида ба торк андар тохт (9, 62).Текст Джами:Он а? и?ин мае, ки? ар бидид Аз а? и?и гудохта нашнохт.?ар ду як цав? аранд лек ба табъ Ин бияфсурду он дигар бигдохт. Нобисуда ду даст рангин кард, Ночашида ба торак- андар тохт (1, 130).Очевидно Йениш пользовался каким-то несколько искаженным при переписках текстом «Бахористона».Перевод второго фрагмента из Рудаки выглядит таким образом.Aliud quoque carmen didacticim ceceit in hunc sentum: (Как он (Рудаки) пел в дидактическом роде):Paternum consilium dedit mihi tempus: Eius decursus, ut te experiendo erudiat,56НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015Id unicum tibi suadet.Tempus ait: (ff) caue, ne te affligas ob alorum laetos dies,Et secundam fortunam.Heus! Enim quam multi tuam sibi sortem exoptant. (там же)(ff) Примечание Йениша: i.e. experientia se doce… «т.е. собственный опыт» Этот перевод части стиха Рудаки в передаче Джами:Текст Йениша (перс.):Замона панде озодавор дод маро,Замонаро чу наку бингарй, ?ама панд аст Зи руз? неки касон гуфт шам махур зин? ор Басо касон, ки ба р? зи ту орзуманд аст (9,62).Текст Джами:Замона панде озодвор дод маро,Замонаро чу наку бингари хама панд аст Ба р? зи неки касон, гуфт, гам мах? р зин? ор, Басо касо, ки ба р? зи ту орзуманд аст (1,130).Из оригинального стихотворения Рудаки и Джами, и вслед за ним Иениш опустили еще две строки:Замона гуфт маро: «Хашми хеш дор ниго?,Киро забон на ба банд аст, пой дар банд аст»… (сравни с 3, 25)Кроме того, «панде» Йениш прочел, очевидно, как «падаре», поскольку в тексте у него стоит «отеческий совет (paternum consilium)». В целом же текст Джами австрийский переводчик передал, за исключением мелких изменений (подчеркнуты в тексте — А.Х.), вполне адекватно.И наконец знаменитое стихотворение Рудаки «Буи чуй Мулиён…» в латинском переводе (!):Латинский текст Йениша:Flat ventus fluuii Mewlijan-Adspirat odor dilecti amici-Fluit arena fluuii Oxi,Et eius durities sub pedibus sicut sericum- Aqua fluuii Bactri eiusque profunditas ad v Mei equi albi ascendit.O Bachora laetare! Vive longo tempore! Venit ad te Rex ut hospes.Rex Luna est, et Bachora coelum:Luna oritur in coelo.Rex Cypressus est, Bachora hortus: Cypressus transpantan se in hortum. (9, 63)Персидский текст Йениша:Боди чуй Мулиен ояд? аме,Буи ери мехрубон ояд? аме Реги Омуву дуруштихои у Зери по чун парниен ояд? аме. Оби Чейхуну шокарфихои у Хинги моро то миен ояд? аме.Эй Бухоро, шод бошу дер зй,Шох наздат мехмон ояд? аме, Шох мох асту Бухоро осмон Мох суп осмон ояд? аме,Шох сарв асту бухоро бустон, Сарв суп бустон ояд? аме.4 (9, 64)Это же стихотворени тридцать лет спустя будет опубликовано и в «Истории изящной словесности Персии» Йозефа фон Гаммера (Geschichte der schonen Redekunste Persiens, 1818)5, в разделе о Рудаки. По крайне мере, в самом его начале, Гаммер почти буквально повторяет на немецком языке строки Йениша, взятые последним у Джами.Es kommt der Duft vom Strome her, Erinn'-rung vom dein Freund kommt her, Bochara freue dich, leb'- froh!Als Gast kommt nun der Schach daher.Der Sand des Oxus und sein Kies,Kommt unterm FuB wie Seide her,Der Schach der Mond, Bochara Himmel-Der Mond kommt zu dem Himmel her.Der Schach die Zeder, Bochara Garten-Die Zeder kommt zum Garten her6(7, 39−40).Боди Чуйи Мулиен омад? аме, Буйи ери мехрубон омад? аме Реги Омуву дурушти рохи у,Зери поям парниен ояд? аме Оби Чайхун аз нишоти руйи дуст Хинги моро то миен омад? аме. Ай Бухоро, шод бошу дер зй, Мир наздат шодмон ояд? аме. Мир мох асту Бухоро осмон,Мох суйи осмон ояд? аме.Мир сарв асту Бухоро бустон, Сарв суйи бустон ояд хаме.Офарину мадх суд ояд? аме,Ганч ба ганч андар зиен ояд? аме (3, 59).Гаммер опустил четыре последние строки оригинала, как, впрочем, и Йениш, и сам Джами, которому они следовали, и поменял местами строки 3−4 и 5−6.57НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015Привел Гаммер также и точно те же отрывки из стихов Рудаки о вине и о «совете времени», правда, несколько изменив смысл отдельных строк:Zum Lobe des Weins (Б похвалу вину)Der Onix und der rote Wein,Sind beide gleich ein Edelstein.Den Unterschied man nicht gewahrt,Der ist geschmolzenjener hart (7, 40).Опущены последние две строки оригинала: «Нобисуда ду даст рангин кард,/ Ночашида ба торак- андар тохт».Guter Rat (Добрый совет)Es gibt dem Menschen guten Rat die Zeit,Sie selber wohl der Lehrer beste ist.Kurz'- nicht durch Wunsch der Andern Lebensfrist,Weil viele Andre auch dein Tod erfreut (7, 40).Смысл отрывка несколько изменен Гаммером, т. е., «не укорачивай срок жизни другого, поскольку твоя смерть тоже обрадует многих»… У Иениша — перевод более близок к оригиналу. То, что Гаммер, подобно Иенишу, опирался в своем очерке о Рудаки на Джами, он отметил и сам в последних строчках своей работы: «Als Proben… haben uns Dschami und Dewletschah die folgenden Bruchstucke aufbehalten& quot- (Отрывки стихов (Рудаки) сохранили для нас Джами и Давлатшах»… (7,40). Ссылка на Иемини, подобно аналогичной ссылке у Иениша, также происходит из «Бахористона». Практически то же самое можно сказать и о первом известном нам переводе строк о вине Рудаки на английский язык Джона Лейдена (John Leyden, 1775 — 1811) и его же короткой «биографии» Рудаки:He who my brimming cup shall veiw In trembling radiance shine,Shall own the ruby'-s brilliant hue Is match d by rose wine.Each is a gem from Nature'-s hand In living lustre bright,But one congeals its radiance bland-One swims in liquid light.Ere can touch, its sparkling dye Has left a splendid stain-Ere you can drink, the essence highFloats giddy through the brain (9, 259−260). 7Переложение Лейдена вполне соответствует тексту оригинала, разве что более многословно -это связано с особенностями языка, на который сделан перевод. Приведенные же английским востоковедом данные о Рудаки — тоже ничто иное, как английский пересказ соответствующего текста из Джами: «Rudeki was born in Mawerajnaher, and blind from his birth, but of so acute a genius and intelligent, that at eight years of age he retained the Koran completely by memori… etc. "-, т. е., Рудаки родился в Маверанахре (написание у Лейдена ошибочно) и был от рождения слепым, но так богато одарен, что уже в восемь лет пересказывал Коран полностью наизусть (9, 259).Во всех трех, рассмотренных нами случаях (Иениш, Гаммер, Лейден) Джами выступил своеобразным «посредником" — пропагандистом Рудаки. Эту невольную роль Джами подтверждают и некоторые другие историко-литературные факты. Так, книгу Иениша аннонсировал и частично прокомментировал немецкий востоковед Йохан Давид Михаэлис (Johan David Michaelis- 1717 -1791) в своем периодическом сборнике «Orientalische und Exegetische Bibliothek, Teil XIV, Frankfurt am Main, Johan Gottlieb Garbe, 1779), также назвав там имяРудаки и указав, что оно стало ему известно именно благодаря Джами. Сведения о пресидских поэтах в «Бахористане» Михаэлис по праву счел важной частью этой книги (11, часть XIV, 20). Кроме случая с Рудаки, нам известны и еще несколько примеров, когда европейские авторы опирались в своих изысканиях именно на «Бахористон». Приведем отдельные факты, касающиеся, к примеру, Камола Худжанди. В 30-е годы XIX века имя Камола упоминается несколько раз в немецкой научной и научной-популярной литературе, и сведения эти взяты напрямую у Джами. Так, в58НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015седьмом разделе второго выпуска «Немецкого ежеквартальника» за 1838 год (Deutsche Viertel-Jahrschrift. Zweites Heft. Stuttgart und Tubingen, 1838) на странице 369, идет речь о «Бахористоне», пречисляются персидские поэты, упомянутые в сочинении Джами, и среди них Камол Худжанди (Kemal Chodschendi). В этом же году в «Листках сведений о литературах Зарубежья» (Blatter zur Kunde der Literatur des Auslands. Dritter Jahrgang. Stuttgart und Augsburg, 1838) в подглавке XXV на странице 107 напечатаны выдержки из «Бахористона» (Auszuge aus dem Beharistan Dschamis), где Джами упоминает анекдот о Камоле (Kemal Chodschandi), ответившем стихами на обвинения в том, что он в своем творчестве якобы заимствовал у Хасана Дехлеви (Hassan von Dehli):Da Niemand noch geschaut in meines Kopfes Поканиктоне заглянулвнутрь моейголовы, Spalten,Wie weiB man denn was von Hassan ich hab'- Как же сталоизвестно, что явзялуХасана? erhalten?Кас бар сари хеч рахна нагирифти маро,Маълум хамешавад, ки дузди Хасанам(5, XXV, 107).Имя Камола и тот же самый анекдот мы находим в этих же «Листках», переплетенных теперь в еженедельнике «За рубежом…» (Das Ausland. Ein Tagblatt fur Kunde des geistigen und sittlichen Lebens der Volker… Stuttgart und Tubingen. Cotta. 1838) в выпуске 1−90.Таким образом, можно говорить и о известной роли Джами в распространении сведений о восточных классиках в Европе. А история первых европейских переводов поэзии Рудаки, благодаря Иенишу удлиняется, как минимум, на тридцать лет. В свое время книга этого ученого была достаточно известна и цитировалась его современниками — первыми иссследователями классической персидско-таджикской литературы.ПРИМЕЧАНИЕ:1. Самая первая такая краткая «биография» Рудаки приведена Д, Эрбло в его книге «Восточная библиотека» (1697). См. ниже.2. Так, книгу Иениша одним из первых в тогда еще отечественной науке упоминает очень кропотливый исследователь А. Е Крымский, но и он видимо ее не читал (2, 128)3. Над выпуском книги кроме Иениша работали также Игнат Штюрмер (Sturmer, Ignaz Lorenz von), Винцент Фанти (Fanti, Vinzenz Anton Joseph) и Якоб Шмутцер (Schmutzer, Jakob Matthias).4. Автор благодарит профессора Замиру Еафарову (ХЕУ, Худжанд) за помощь в расшифровке персидских текстов в публикации Б. Иениша.5. Отметим, что еще до выхода в свет работы Еаммера имя Рудаки уже несколько раз кратко было упомянуто в немецкой научной литературе. О публикации Михаэлиса см. ниже. Упоминал Рудаки Е. Ф. фон Диц (Diez, Heinrich Friedrich von. Entstehung und Schicksale des koniglichen Buchs (Cabus-Nameh). Berlin, Nicolaische Buchhandlung, 1811, c. 98), В рецензии на эту книгу в Allgemeine Literatur-Zeitung. 2-ter Band (Mai bis August). Halle, Leipzig, 1811, на стр. 489 также упоминается наш поэт. Также и после выхода книги Еаммера и до середины XIX в. мы встречаем упоминания имени Рудаки и краткие характеристики его творчества в немецкой научной и справочной литературе, наир в: Allgemeine Deutsch Real-Ecyclopedie fur die gebildete Stande. 5-ter Band O bis Q: Leipzig, Brockhaus, 1820, c. 396- в Allgemeine Encyklopediea der Wissenschafte und Kunste. Zweite Section H bis N (Herasugegeben von A.O. Hoffmann), Leipzig. Brockhaus, 1835, c. 3. О поэте Рудаки и шахе Насре писал Фридрих Шлоттер в своей книге «История времен крестовых походов» (Schlotter, Friedrich Christoph. Geschichte der Zeiten der Kreuzzuge. Frankfut am Main. Bei Franz Barrentrapp, 1821, c. 24−26)6. Начальные строки текста этого стихотворения были перепечатаны в 1830 году Карлом Зинфридом Еюнсбургом в книге «Дух BocTOKa"(Carl Siegfried Gunsburg. Geist des Oreintes. Breslau. Bei Anderholz, 1830, c. 190).7. Точную дату этого перевода из Рудаки нам установить не удалось. В любом случае не позже 1811 года.59НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015ЛИТЕРАТУРА:1. Джами, А. Бахористон/ А. Джами. — Душанбе: Адиб, 2014.- 180 с.2. Крымский, А. Е. Хафиз та його nicHi (Хафиз и его песни) / А. Е. Крымский.- Киев: Издательство Украинской Академии наук, 1924.- 204 с.3. Р? дак?, А. Шеър? о. Бо тар? ума?о ба забон? ои русй ва олмонй (Составители и переводы Мирзоюнус М., Еейзер А.)/ А. Р? дак?. — Худжанд: Нури маърифат, 2008.- 120 с.4. (Das) Ausland. Ein Tagblatt fur Kunde des geistigen und sittlichen Lebens der Volker. -Stuttgart und Tubingen: Cotta. 1838.5. Blatter zur Kunde der Literatur des Auslands. Dritter Jahrgang.- Stuttgart und Augsburg, 1838.6. Deutsche Viertel-Jahrschrift. Zweites Heft. — Stuttgart und Tubingen, 1838.7. Hammer-Purgstall, J. Geschichte der schonen Redekunste Persiens.- Wien, 1818.8. DHerbelot, Berthelemi. Bibliotheque Orientale ou Dicitionnaire universel.- Maestricht: J.E. Dufour & amp- Ph. Roux. Imperiums & amp- Libraires, Associes, 1776 (Болеепозднееиздание).9. Jenisch, Bernhard. Anthologia Persica, Sev Selecta E Diversis Persis Avctoribvs ExemplaIn Latinvm Translata Ac Mariae Theresiae Avgvstae Honoribvs Dicata A Caesarea Regia Lingarum Orientalivm Academia Anno Salvtis MDCCLXXVII I.- Viennae, 1778.10. Leyden, John. The poetical remains of late Dr. John Leyden.- London: By Strehan& amp-Spottiswoode, 1819.11. Michaelis, Johan David. «Orientalische und Exegetische Bibliothek& quot-, Teil XIV.- Frankfurt am Main: Johan Gottlieb Garbe, 1779.REFERENCES:1. Jami, A. Bahoriston / A. Jami. — Dushanbe: Adib, 2014.- 180 p.2. Krimskiy, A.E. Hafiz ta togo pisni (Hafiz and his songs) A.E. Krymskiy.- Kiev: Ukrainian Academy of Sciences Publishing House, 1924.- 204 p.3. Rudaki, A. Poems. With translations into Russian and German (Compilers and translations by Mirzoyunus M., Heyzer A.) / A. Rudaki. — Khujand: Nuri marifat, 2008.- 120 p.4. (Das) Ausland. Ein Tagblatt fur Kunde des geistigen und sittlichen Lebens der Volker. -Stuttgart und Tubingen: Cotta. 1838.5. Blatter zur Kunde der Literatur des Auslands. Dritter Jahrgang.- Stuttgart und Augsburg, 1838.6. Deutsche Viertel-Jahrschrift. Zweites Heft. — Stuttgart und Tubingen, 1838.7. Hammer-Purgstall, J. Geschichte der schonen Redekunste Persiens.- Wien, 1818.8. D'-Herbelot, Berthelemi. Bibliotheque Orientale ouDicitionnaireuniversel. -Maestricht: J.E. Dufour & amp- Ph. Roux. Imperiums & amp- Libraires, Associes, 1776 (later edition).9. Jenisch, Bernhard. Anthologia Persica, Sev Selecta E Diversis Persis Avctorib vs ExemplaIn Latinvm Translata Ac Mariae Theresiae Avgvstae Honorib vs Dicata A Caesarea Regia Lingarum Orientalivm Academia Anno Salvtis MDCCL XXVII I. -Viennae, 1778.10. Leyden, John. The poetical heritage of late Dr. John Leyden.- London: By Strehan & amp- Spottiswoode, 1819.11. Michaelis, Johan David. http: //de. wikipedia. org/wiki/27. _Februar «Orientalische und Exegetische Bibliothek& quot-, Teil XIV.- Frankfurt am Main: Johan Gottlieb Garbe, 1779.Рудаки на языке ГорацияКлючевые слова: ранний период европейского востоковедения, переводы поэзии Рудаки на латынь, английский язык, немецкий язык, сравнительный анализ, текстология, посредническая роль «Бахористона» Джами, распространении сведений о персидско-таджикских классиках в Европе.В статье приводится и анализируется еще неизвестный современной науке первый перевод из Рудаки на латынь и одна из его первых «биографий» в Европе, сделаные на основе «Бахористана» Абдуррахмана Джами. Перевод был осуществлен популяризатором творчества Джами Бернхардом фон Йенишем и был опубликован в 1778 году в Вене параллельно с персидским оригиналом. Проведен сравнительный анализ этого перевода с оригиналом и близкими по времени ранними переводами стихов Рудаки на немецкий и английские языки. Проведено сравнение краткой биографии Рудаки у Йениша с самой первой такой биографической справкой в «Восточной библиотеке» (1697)60НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015французского востоковеда Бертелеми Д, Эрбло. При анализе латинских переводов и их сравнении с оригиналом выявлено что, Йениш пользовался не самым лучшим списком «Бахористона» Джами, а также выявлена их относительная близость с другими переводами из Рудаки в Европе XVIII-начала XIX века- переводами Йозефа Гаммера (Австрия, 1818 год) и Джона Лейдена (Англия, около 18 081 810 года). Показана роль «Бахористона» Джами в распространении знаний о классиках восточной литературы, таких как, например Рудаки и Камол Худжанди в Европе.Rudaki in the language of HoraceKeywords: early period of European Oriental studies, translations of poetry of Rudaki into Latin, English, German, comparative analysis, textual criticism, mediating role of Jami'-s & quot-Bahoriston"-, spread of information about Persian and Tajik classics in Europe.The article presents and analyzes the still unknown to modern science first translation of Rudaki into Latin and one of his first & quot-biographies"- in Europe created on the basis of Abdurrahman Jami'-s & quot-Bahoriston"-. The translation was done by Bernhard von Jaenisch, popularizer of Jami'-s works, and was published in 1778 in Vienna in parallel with the Persian original. A comparative analysis of the translation with the original and the early translations of Rudaki'-s poems into German and English was done. The Jaenisch'-s brief biography of Rudaki was compared with the very first biographical note in the & quot-Eastern Library& quot- (1697) of a French orientalist Bertelemi D Herblain. When analyzing the Latin translations and comparing them with the original, it was revealed that Jaenisch used not the best list of Jami'-s & quot-Bahoriston"-. As well their relative closeness to other translations of Rudaki in Europe of XVIII and early XIX century, the translations of Josef Hammer (Austria, 1818) and John Leyden (England, about 1808−1810 years), was revealed. The role of Jami'-s & quot-Bahoriston"- in disseminating knowledge about classical oriental literature, such as Rudaki and Kamoli Khujandi, in Europe is shown..Сведения об авторе:Хайзер (Гейзер) Александр Робертович, доктор филологии, почетный профессор ХЕУ, Председатель Еермано-Таджикского общества и руководитель Научного отдела данного общества (г. Берлин, ФРЕ), E-mail: a. heiser@arcor. de- E-maiV. info@detage. deInformation about the author:Heizer Alexander Robertovich, Doctor of Philology, Professor Emeritus of Khujand State University, the Chairman of German-Tajik society and the head of the Scientific Department of this society (Germany, Berlin), E-mail: a. heiser@arcor. de- E-mail: info@detage. de61
Показать Свернутьmgutunn.ru
10. 00. 00. ИЛМ? ОИФИЛОЛОГЙ10. 00. 00. ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ10. 00. 00. PHILOLOGICAL SCIENCES10. 01. 00. АДАБИЁТШИНОС?10. 01. 00. ЛИТЕРАТУРОВЕДЕНИЕ 10. 01. 00 LITERATURE10. 01. 03. АДАБИЁТИ МАРДУМИ КИШВАР? ОИ ХОРИ?10. 01. 03. ЛИТЕРАТУРА НАРОДОВ СТРАН ЗАРУБЕЖЬЯ10. 01. 03. LITERATURE OF THE PEOPLE OF THE COUNTRY AND ABROADУДК 8T1 А.Р. ХАЙЗЕРББК 83,3 TРУДАКИ НА ЯЗЫКЕ ГОРАЦИЯВ некоторых исследованиях по истории переводов восточной классики в Европе упоминается довольно редкий латинский перевод части «Бахористона» Абдурахмана Джами австрийского ученого Бернхарда фон Йениша (Jenisch, Bernhard, 1734−1807) в книге «Персидская антология» (Anthologia Persica, Sev Selecta E Diversis Persis Avctoribvs Exempla In Latinvm Translata… (Полное название см. в № 9 библиографии). Очевидно, что практически никто из этих исследователей даже не перелистал этот труд.1 А в нем содержатся кроме перевода 22 притч из нравоучительного сборника Абдурахмана Джами одинадцать «биографий» восточных классиков, таких как Энвери, Дакики, Ансари, Саади, Хафиз, Фирдоуси и, наконец, Рудаки2, сведения о которых почерпнуты автором3 из того же «Бахористона». Мало того, раздел о Рудаки содержит и самые первые в Европе переводы из трех стихотворений родоначальника персидско-таджикской поэзии!«Биография» (Vitae celebriorum quorundam poetarum. Rudegi) Рудаки у Йениша очень кратка, практически повторяющая его первоисточник: «Вай аз Мовароуннахр аст ва аз модар нобино зодааст… Йениш пишет вслед за Джами: Rudegi, ortus e provincia Transoxana, caecus in lucemeditus est. Verum adeo acuta, promtaque mentis acie pollebat, ut septimo iam aetatis anno Coranum totum memoria tenuerit- moxhu naniores litteras didicerit, & amp- versus elegantes prorsus fingere coeperit. Ob vocis amoenitatem magistro musicae usus, Chelyn pulsare addidicit, in caque arte admodum excelluit. In aula Naessaer ibn Ahmed (dd) Samanensis educatus, ducentos habebat seruos, & amp- quadrigenti cameli sub cius supellectile ac farcinis fariscebant. Nullus postea poetarum ad tantas opes peruenit. Eius carmina, (fides fit penes auctorem) ad centum libros excreuerunt: in commentario vero Jemini mille millia, & amp- tercenta eius carmina exstare dicuntur. Sequens fragmentum laudem vini continer: (Далее следует цитата из стиха Рудаки о вине, к которой мы обратимся несколько позже (9, 61).dd Прим. Йениша: Naessaer ibn Ahmed fuit tertius imperant ex Dynastia Samanidarum. Mohamed decimus Chalifa e familia Abassidarum ei praefecturam provninciae Transoxanae derulit an. Heg. (Hegira) 261, qui incedit in qn Chr. 874. Herb (elot). Bibl (iothecae). Orient. (ale). «Наср ибн Ахмед -третий император из рода Саманидов». Далее автор почему-то ведет речь о Мохамеде из династии Абассидов. В этом примечании Йениш ссылается на «Восточную библиотеку» Д, Эрбло. У последнего статья о Нассере ибн Ахмеде (8, 660) стоит сразу за Нассером Абассидом (8, 659). Возможна невольная контаминация (?).Далее Йениш приводит историю о переносе шахского двора из Бухары в Герат и том, как Рудаки одним единственным стихом подвиг шаха вернуться на родину в пересказе Джами: Et in aliquibus Chronicis (gg) resertur, Naessaerum Ahmedis silium Merw schachdschana (hh) descendisse. Ibique longo tempore commoratum suisse: cum vero proceres in urbem Bachoram (ii) cuisque palatia, & amp- hortos animo multum propenderent, Rudegium multis muneribus ab ipsis sollicitatum, instigatum que suisse, ut carmen componerer, quod Bachoram eundi desiderium excitaret, idque ad harmonicos modulos55НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015Chelyos, ubi commodum suerit, Regi recitaret. Quodam mane quum Rex ientaculum sumeret, ipse Chelyn pulsait, & amp- sequentia carmina cecinit (Следует цитата из стиха Рудаки «Буи Чуй Мулиён», к которой мы обратимся несколько позже) (9, 63).gg — Прим. Иениша: Iuxta Herbelotium tarichi guzide: Seu Selecta historica — «Следуя Д, Эрбло, это — & quot-Тарихи гузиде" — Избранная история».hh Прим. Йениша: Schahdschan est epitetum urbis Merw ad districtionem ab alia eius demominis in Chorasan,& amp- idem significum act: Deliciae Regis, Herb (elot) — «Шахджан — эпитет города Мерва в области Хоросан и означает «радость, удовольствие царей», Д, Эрбло (см. 8, 584). Прим. авт. Йениш, хотя и читал Д, Эрбло, все же не обратил внимания на то, что последний верно указал в этой историине Мере, а Герат (уД, Эрбло- Herat, см. 8, 710)ii — Прим. Йениша: Bochara proviciae Transoxanae caput suit, antequam imperii sedes Samarcandum translate suisset — Бухара была главным городом Трансоксонии до переноса столицы в Самарканд.При чтении строк Йениша сразу видно, что он почти буквально передал слова Джами о Рудаки, начиная со строки «Вай аз Мовароуннахр (Йениш только переделал это обозначение в Трансоксонию, что одно и тоже) аст ва аз модар нобино зода шудааст… «, т. е., что он родился слепым и т. д. (1, 129). И дальше о том, что Рудаки знал священный Коран наизусть: «Verum adeo acuta, promtaque mentis acie pollebat, ut septimo iam aetatis anno Coranum totum memoria tenuerit- moxhu naniores litteras didicerit» (Ammo чунон закй ва тезвахм буд, ки дар хаштсолагй Куръонро ба тамом хифз кард ва кироат бемухт ва шеър гуфтан гирифт и т. д.» И так вплоть до конечных строк небольшого раздела у Джами «Ва дар базъе таворих ин хикоятро ба султон Санчару амир Муиззй нисбат кардаанд. Валлоху таоло аълам» (1, 131). Haec carmina Regis animum usque adeo incenderunt, ut illico non nisi interula indutus & amp- sandalis equum conscenderit, atque iter diei unius consecerit. In aliquibus Chronicis haec historia Sultano Saendschirae, (kk) & amp- Emiro Mu-azi attribuitur (9, 63). Йениш лишь только опустил последнее предложение, обращенное к Аллаху.kk — Прим. Йениша: Sultan Sandschiar suit sextut Sultanus e primario stirpis Selcudschidarom ramo. Herb (elot) — Султан Саджар — шестой султан из рода Сельджукидов. Д, Эрбло (8, 741).Приведем первый из стихов Рудаки, переложенный фон Йенишем под названием «Фрагмент о вине»:Sequens fragmentum vini continet:Quisquis hoc rubri coloris vinum viderit, lllud a liquefacto onyche haud distinxerit.Utrumque enim gemma est-Verum naturae ductu hoc congelata,Liquefacta illud gemma est:Vix palpata ambas colore imbuit manus,Et vix gustata in verticem capitis ascendit (ee) (9,61)(ee) Прим. Йениша: i.c. vinum hoc adeo densum est, ut palpatum manibus adbaereat- adeo generosum, ut illico caput petat. & quot-- «т.е., это вино такое густое, что окрашивает руки, такое крепкое, что возносит разум».Это перевод отрывка из стихотворения Рудаки «Рудаки чанг баргирифту навохт. «, причем вольный и несколько отличающийся от авторской редакции:ТекстЙениша (перс.):Он шароби акиц? ?ар ки бидид,Аз а? и?и гудохта нашинохт.?ар ду як цав? аранд, лек ба табъ Ин бияфсурду он дигар бигдохт. Нобасуда ду даст рангин кард, Ночашида ба торк андар тохт (9, 62).Текст Джами:Он а? и?ин мае, ки? ар бидид Аз а? и?и гудохта нашнохт.?ар ду як цав? аранд лек ба табъ Ин бияфсурду он дигар бигдохт. Нобисуда ду даст рангин кард, Ночашида ба торак- андар тохт (1, 130).Очевидно Йениш пользовался каким-то несколько искаженным при переписках текстом «Бахористона».Перевод второго фрагмента из Рудаки выглядит таким образом.Aliud quoque carmen didacticim ceceit in hunc sentum: (Как он (Рудаки) пел в дидактическом роде):Paternum consilium dedit mihi tempus: Eius decursus, ut te experiendo erudiat,56НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015Id unicum tibi suadet.Tempus ait: (ff) caue, ne te affligas ob alorum laetos dies,Et secundam fortunam.Heus! Enim quam multi tuam sibi sortem exoptant. (там же)(ff) Примечание Йениша: i.e. experientia se doce… «т.е. собственный опыт» Этот перевод части стиха Рудаки в передаче Джами:Текст Йениша (перс.):Замона панде озодавор дод маро,Замонаро чу наку бингарй, ?ама панд аст Зи руз? неки касон гуфт шам махур зин? ор Басо касон, ки ба р? зи ту орзуманд аст (9,62).Текст Джами:Замона панде озодвор дод маро,Замонаро чу наку бингари хама панд аст Ба р? зи неки касон, гуфт, гам мах? р зин? ор, Басо касо, ки ба р? зи ту орзуманд аст (1,130).Из оригинального стихотворения Рудаки и Джами, и вслед за ним Иениш опустили еще две строки:Замона гуфт маро: «Хашми хеш дор ниго?,Киро забон на ба банд аст, пой дар банд аст»… (сравни с 3, 25)Кроме того, «панде» Йениш прочел, очевидно, как «падаре», поскольку в тексте у него стоит «отеческий совет (paternum consilium)». В целом же текст Джами австрийский переводчик передал, за исключением мелких изменений (подчеркнуты в тексте — А.Х.), вполне адекватно.И наконец знаменитое стихотворение Рудаки «Буи чуй Мулиён…» в латинском переводе (!):Латинский текст Йениша:Flat ventus fluuii Mewlijan-Adspirat odor dilecti amici-Fluit arena fluuii Oxi,Et eius durities sub pedibus sicut sericum- Aqua fluuii Bactri eiusque profunditas ad v Mei equi albi ascendit.O Bachora laetare! Vive longo tempore! Venit ad te Rex ut hospes.Rex Luna est, et Bachora coelum:Luna oritur in coelo.Rex Cypressus est, Bachora hortus: Cypressus transpantan se in hortum. (9, 63)Персидский текст Йениша:Боди чуй Мулиен ояд? аме,Буи ери мехрубон ояд? аме Реги Омуву дуруштихои у Зери по чун парниен ояд? аме. Оби Чейхуну шокарфихои у Хинги моро то миен ояд? аме.Эй Бухоро, шод бошу дер зй,Шох наздат мехмон ояд? аме, Шох мох асту Бухоро осмон Мох суп осмон ояд? аме,Шох сарв асту бухоро бустон, Сарв суп бустон ояд? аме.4 (9, 64)Это же стихотворени тридцать лет спустя будет опубликовано и в «Истории изящной словесности Персии» Йозефа фон Гаммера (Geschichte der schonen Redekunste Persiens, 1818)5, в разделе о Рудаки. По крайне мере, в самом его начале, Гаммер почти буквально повторяет на немецком языке строки Йениша, взятые последним у Джами.Es kommt der Duft vom Strome her, Erinn'-rung vom dein Freund kommt her, Bochara freue dich, leb'- froh!Als Gast kommt nun der Schach daher.Der Sand des Oxus und sein Kies,Kommt unterm FuB wie Seide her,Der Schach der Mond, Bochara Himmel-Der Mond kommt zu dem Himmel her.Der Schach die Zeder, Bochara Garten-Die Zeder kommt zum Garten her6(7, 39−40).Боди Чуйи Мулиен омад? аме, Буйи ери мехрубон омад? аме Реги Омуву дурушти рохи у,Зери поям парниен ояд? аме Оби Чайхун аз нишоти руйи дуст Хинги моро то миен омад? аме. Ай Бухоро, шод бошу дер зй, Мир наздат шодмон ояд? аме. Мир мох асту Бухоро осмон,Мох суйи осмон ояд? аме.Мир сарв асту Бухоро бустон, Сарв суйи бустон ояд хаме.Офарину мадх суд ояд? аме,Ганч ба ганч андар зиен ояд? аме (3, 59).Гаммер опустил четыре последние строки оригинала, как, впрочем, и Йениш, и сам Джами, которому они следовали, и поменял местами строки 3−4 и 5−6.57НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015Привел Гаммер также и точно те же отрывки из стихов Рудаки о вине и о «совете времени», правда, несколько изменив смысл отдельных строк:Zum Lobe des Weins (Б похвалу вину)Der Onix und der rote Wein,Sind beide gleich ein Edelstein.Den Unterschied man nicht gewahrt,Der ist geschmolzenjener hart (7, 40).Опущены последние две строки оригинала: «Нобисуда ду даст рангин кард,/ Ночашида ба торак- андар тохт».Guter Rat (Добрый совет)Es gibt dem Menschen guten Rat die Zeit,Sie selber wohl der Lehrer beste ist.Kurz'- nicht durch Wunsch der Andern Lebensfrist,Weil viele Andre auch dein Tod erfreut (7, 40).Смысл отрывка несколько изменен Гаммером, т. е., «не укорачивай срок жизни другого, поскольку твоя смерть тоже обрадует многих»… У Иениша — перевод более близок к оригиналу. То, что Гаммер, подобно Иенишу, опирался в своем очерке о Рудаки на Джами, он отметил и сам в последних строчках своей работы: «Als Proben… haben uns Dschami und Dewletschah die folgenden Bruchstucke aufbehalten& quot- (Отрывки стихов (Рудаки) сохранили для нас Джами и Давлатшах»… (7,40). Ссылка на Иемини, подобно аналогичной ссылке у Иениша, также происходит из «Бахористона». Практически то же самое можно сказать и о первом известном нам переводе строк о вине Рудаки на английский язык Джона Лейдена (John Leyden, 1775 — 1811) и его же короткой «биографии» Рудаки:He who my brimming cup shall veiw In trembling radiance shine,Shall own the ruby'-s brilliant hue Is match d by rose wine.Each is a gem from Nature'-s hand In living lustre bright,But one congeals its radiance bland-One swims in liquid light.Ere can touch, its sparkling dye Has left a splendid stain-Ere you can drink, the essence highFloats giddy through the brain (9, 259−260). 7Переложение Лейдена вполне соответствует тексту оригинала, разве что более многословно -это связано с особенностями языка, на который сделан перевод. Приведенные же английским востоковедом данные о Рудаки — тоже ничто иное, как английский пересказ соответствующего текста из Джами: «Rudeki was born in Mawerajnaher, and blind from his birth, but of so acute a genius and intelligent, that at eight years of age he retained the Koran completely by memori… etc. "-, т. е., Рудаки родился в Маверанахре (написание у Лейдена ошибочно) и был от рождения слепым, но так богато одарен, что уже в восемь лет пересказывал Коран полностью наизусть (9, 259).Во всех трех, рассмотренных нами случаях (Иениш, Гаммер, Лейден) Джами выступил своеобразным «посредником" — пропагандистом Рудаки. Эту невольную роль Джами подтверждают и некоторые другие историко-литературные факты. Так, книгу Иениша аннонсировал и частично прокомментировал немецкий востоковед Йохан Давид Михаэлис (Johan David Michaelis- 1717 -1791) в своем периодическом сборнике «Orientalische und Exegetische Bibliothek, Teil XIV, Frankfurt am Main, Johan Gottlieb Garbe, 1779), также назвав там имяРудаки и указав, что оно стало ему известно именно благодаря Джами. Сведения о пресидских поэтах в «Бахористане» Михаэлис по праву счел важной частью этой книги (11, часть XIV, 20). Кроме случая с Рудаки, нам известны и еще несколько примеров, когда европейские авторы опирались в своих изысканиях именно на «Бахористон». Приведем отдельные факты, касающиеся, к примеру, Камола Худжанди. В 30-е годы XIX века имя Камола упоминается несколько раз в немецкой научной и научной-популярной литературе, и сведения эти взяты напрямую у Джами. Так, в58НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015седьмом разделе второго выпуска «Немецкого ежеквартальника» за 1838 год (Deutsche Viertel-Jahrschrift. Zweites Heft. Stuttgart und Tubingen, 1838) на странице 369, идет речь о «Бахористоне», пречисляются персидские поэты, упомянутые в сочинении Джами, и среди них Камол Худжанди (Kemal Chodschendi). В этом же году в «Листках сведений о литературах Зарубежья» (Blatter zur Kunde der Literatur des Auslands. Dritter Jahrgang. Stuttgart und Augsburg, 1838) в подглавке XXV на странице 107 напечатаны выдержки из «Бахористона» (Auszuge aus dem Beharistan Dschamis), где Джами упоминает анекдот о Камоле (Kemal Chodschandi), ответившем стихами на обвинения в том, что он в своем творчестве якобы заимствовал у Хасана Дехлеви (Hassan von Dehli):Da Niemand noch geschaut in meines Kopfes Поканиктоне заглянулвнутрь моейголовы, Spalten,Wie weiB man denn was von Hassan ich hab'- Как же сталоизвестно, что явзялуХасана? erhalten?Кас бар сари хеч рахна нагирифти маро,Маълум хамешавад, ки дузди Хасанам(5, XXV, 107).Имя Камола и тот же самый анекдот мы находим в этих же «Листках», переплетенных теперь в еженедельнике «За рубежом…» (Das Ausland. Ein Tagblatt fur Kunde des geistigen und sittlichen Lebens der Volker… Stuttgart und Tubingen. Cotta. 1838) в выпуске 1−90.Таким образом, можно говорить и о известной роли Джами в распространении сведений о восточных классиках в Европе. А история первых европейских переводов поэзии Рудаки, благодаря Иенишу удлиняется, как минимум, на тридцать лет. В свое время книга этого ученого была достаточно известна и цитировалась его современниками — первыми иссследователями классической персидско-таджикской литературы.ПРИМЕЧАНИЕ:1. Самая первая такая краткая «биография» Рудаки приведена Д, Эрбло в его книге «Восточная библиотека» (1697). См. ниже.2. Так, книгу Иениша одним из первых в тогда еще отечественной науке упоминает очень кропотливый исследователь А. Е Крымский, но и он видимо ее не читал (2, 128)3. Над выпуском книги кроме Иениша работали также Игнат Штюрмер (Sturmer, Ignaz Lorenz von), Винцент Фанти (Fanti, Vinzenz Anton Joseph) и Якоб Шмутцер (Schmutzer, Jakob Matthias).4. Автор благодарит профессора Замиру Еафарову (ХЕУ, Худжанд) за помощь в расшифровке персидских текстов в публикации Б. Иениша.5. Отметим, что еще до выхода в свет работы Еаммера имя Рудаки уже несколько раз кратко было упомянуто в немецкой научной литературе. О публикации Михаэлиса см. ниже. Упоминал Рудаки Е. Ф. фон Диц (Diez, Heinrich Friedrich von. Entstehung und Schicksale des koniglichen Buchs (Cabus-Nameh). Berlin, Nicolaische Buchhandlung, 1811, c. 98), В рецензии на эту книгу в Allgemeine Literatur-Zeitung. 2-ter Band (Mai bis August). Halle, Leipzig, 1811, на стр. 489 также упоминается наш поэт. Также и после выхода книги Еаммера и до середины XIX в. мы встречаем упоминания имени Рудаки и краткие характеристики его творчества в немецкой научной и справочной литературе, наир в: Allgemeine Deutsch Real-Ecyclopedie fur die gebildete Stande. 5-ter Band O bis Q: Leipzig, Brockhaus, 1820, c. 396- в Allgemeine Encyklopediea der Wissenschafte und Kunste. Zweite Section H bis N (Herasugegeben von A.O. Hoffmann), Leipzig. Brockhaus, 1835, c. 3. О поэте Рудаки и шахе Насре писал Фридрих Шлоттер в своей книге «История времен крестовых походов» (Schlotter, Friedrich Christoph. Geschichte der Zeiten der Kreuzzuge. Frankfut am Main. Bei Franz Barrentrapp, 1821, c. 24−26)6. Начальные строки текста этого стихотворения были перепечатаны в 1830 году Карлом Зинфридом Еюнсбургом в книге «Дух BocTOKa"(Carl Siegfried Gunsburg. Geist des Oreintes. Breslau. Bei Anderholz, 1830, c. 190).7. Точную дату этого перевода из Рудаки нам установить не удалось. В любом случае не позже 1811 года.59НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015ЛИТЕРАТУРА:1. Джами, А. Бахористон/ А. Джами. — Душанбе: Адиб, 2014.- 180 с.2. Крымский, А. Е. Хафиз та його nicHi (Хафиз и его песни) / А. Е. Крымский.- Киев: Издательство Украинской Академии наук, 1924.- 204 с.3. Р? дак?, А. Шеър? о. Бо тар? ума?о ба забон? ои русй ва олмонй (Составители и переводы Мирзоюнус М., Еейзер А.)/ А. Р? дак?. — Худжанд: Нури маърифат, 2008.- 120 с.4. (Das) Ausland. Ein Tagblatt fur Kunde des geistigen und sittlichen Lebens der Volker. -Stuttgart und Tubingen: Cotta. 1838.5. Blatter zur Kunde der Literatur des Auslands. Dritter Jahrgang.- Stuttgart und Augsburg, 1838.6. Deutsche Viertel-Jahrschrift. Zweites Heft. — Stuttgart und Tubingen, 1838.7. Hammer-Purgstall, J. Geschichte der schonen Redekunste Persiens.- Wien, 1818.8. DHerbelot, Berthelemi. Bibliotheque Orientale ou Dicitionnaire universel.- Maestricht: J.E. Dufour & amp- Ph. Roux. Imperiums & amp- Libraires, Associes, 1776 (Болеепозднееиздание).9. Jenisch, Bernhard. Anthologia Persica, Sev Selecta E Diversis Persis Avctoribvs ExemplaIn Latinvm Translata Ac Mariae Theresiae Avgvstae Honoribvs Dicata A Caesarea Regia Lingarum Orientalivm Academia Anno Salvtis MDCCLXXVII I.- Viennae, 1778.10. Leyden, John. The poetical remains of late Dr. John Leyden.- London: By Strehan& amp-Spottiswoode, 1819.11. Michaelis, Johan David. «Orientalische und Exegetische Bibliothek& quot-, Teil XIV.- Frankfurt am Main: Johan Gottlieb Garbe, 1779.REFERENCES:1. Jami, A. Bahoriston / A. Jami. — Dushanbe: Adib, 2014.- 180 p.2. Krimskiy, A.E. Hafiz ta togo pisni (Hafiz and his songs) A.E. Krymskiy.- Kiev: Ukrainian Academy of Sciences Publishing House, 1924.- 204 p.3. Rudaki, A. Poems. With translations into Russian and German (Compilers and translations by Mirzoyunus M., Heyzer A.) / A. Rudaki. — Khujand: Nuri marifat, 2008.- 120 p.4. (Das) Ausland. Ein Tagblatt fur Kunde des geistigen und sittlichen Lebens der Volker. -Stuttgart und Tubingen: Cotta. 1838.5. Blatter zur Kunde der Literatur des Auslands. Dritter Jahrgang.- Stuttgart und Augsburg, 1838.6. Deutsche Viertel-Jahrschrift. Zweites Heft. — Stuttgart und Tubingen, 1838.7. Hammer-Purgstall, J. Geschichte der schonen Redekunste Persiens.- Wien, 1818.8. D'-Herbelot, Berthelemi. Bibliotheque Orientale ouDicitionnaireuniversel. -Maestricht: J.E. Dufour & amp- Ph. Roux. Imperiums & amp- Libraires, Associes, 1776 (later edition).9. Jenisch, Bernhard. Anthologia Persica, Sev Selecta E Diversis Persis Avctorib vs ExemplaIn Latinvm Translata Ac Mariae Theresiae Avgvstae Honorib vs Dicata A Caesarea Regia Lingarum Orientalivm Academia Anno Salvtis MDCCL XXVII I. -Viennae, 1778.10. Leyden, John. The poetical heritage of late Dr. John Leyden.- London: By Strehan & amp- Spottiswoode, 1819.11. Michaelis, Johan David. http: //de. wikipedia. org/wiki/27. _Februar «Orientalische und Exegetische Bibliothek& quot-, Teil XIV.- Frankfurt am Main: Johan Gottlieb Garbe, 1779.Рудаки на языке ГорацияКлючевые слова: ранний период европейского востоковедения, переводы поэзии Рудаки на латынь, английский язык, немецкий язык, сравнительный анализ, текстология, посредническая роль «Бахористона» Джами, распространении сведений о персидско-таджикских классиках в Европе.В статье приводится и анализируется еще неизвестный современной науке первый перевод из Рудаки на латынь и одна из его первых «биографий» в Европе, сделаные на основе «Бахористана» Абдуррахмана Джами. Перевод был осуществлен популяризатором творчества Джами Бернхардом фон Йенишем и был опубликован в 1778 году в Вене параллельно с персидским оригиналом. Проведен сравнительный анализ этого перевода с оригиналом и близкими по времени ранними переводами стихов Рудаки на немецкий и английские языки. Проведено сравнение краткой биографии Рудаки у Йениша с самой первой такой биографической справкой в «Восточной библиотеке» (1697)60НОМАИ ДОНИШГО?* УЧЕНЫЕ ЗАПИСКИ* SCIENTIFIC NOTES№ 1(42) 2015французского востоковеда Бертелеми Д, Эрбло. При анализе латинских переводов и их сравнении с оригиналом выявлено что, Йениш пользовался не самым лучшим списком «Бахористона» Джами, а также выявлена их относительная близость с другими переводами из Рудаки в Европе XVIII-начала XIX века- переводами Йозефа Гаммера (Австрия, 1818 год) и Джона Лейдена (Англия, около 18 081 810 года). Показана роль «Бахористона» Джами в распространении знаний о классиках восточной литературы, таких как, например Рудаки и Камол Худжанди в Европе.Rudaki in the language of HoraceKeywords: early period of European Oriental studies, translations of poetry of Rudaki into Latin, English, German, comparative analysis, textual criticism, mediating role of Jami'-s & quot-Bahoriston"-, spread of information about Persian and Tajik classics in Europe.The article presents and analyzes the still unknown to modern science first translation of Rudaki into Latin and one of his first & quot-biographies"- in Europe created on the basis of Abdurrahman Jami'-s & quot-Bahoriston"-. The translation was done by Bernhard von Jaenisch, popularizer of Jami'-s works, and was published in 1778 in Vienna in parallel with the Persian original. A comparative analysis of the translation with the original and the early translations of Rudaki'-s poems into German and English was done. The Jaenisch'-s brief biography of Rudaki was compared with the very first biographical note in the & quot-Eastern Library& quot- (1697) of a French orientalist Bertelemi D Herblain. When analyzing the Latin translations and comparing them with the original, it was revealed that Jaenisch used not the best list of Jami'-s & quot-Bahoriston"-. As well their relative closeness to other translations of Rudaki in Europe of XVIII and early XIX century, the translations of Josef Hammer (Austria, 1818) and John Leyden (England, about 1808−1810 years), was revealed. The role of Jami'-s & quot-Bahoriston"- in disseminating knowledge about classical oriental literature, such as Rudaki and Kamoli Khujandi, in Europe is shown..Сведения об авторе:Хайзер (Гейзер) Александр Робертович, доктор филологии, почетный профессор ХЕУ, Председатель Еермано-Таджикского общества и руководитель Научного отдела данного общества (г. Берлин, ФРЕ), E-mail: a. heiser@arcor. de- E-maiV. info@detage. deInformation about the author:Heizer Alexander Robertovich, Doctor of Philology, Professor Emeritus of Khujand State University, the Chairman of German-Tajik society and the head of the Scientific Department of this society (Germany, Berlin), E-mail: a. heiser@arcor. de- E-mail: info@detage. de61
Показать Свернутьreferat.bookap.info
